План роботи з предмету фізична культура
28.05.2026
гр. Гз - 25 1/9
Тема: Туризм

Урок № 114-115

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.

Стрибкові вправи:

Колове тренування:

Оздоровча функція туризму

Туристична діяльність пов’язана з переміною місць, організується при любій погоді і пред’являє людині різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливі фактори: чергування оточуючого середовища (обстановка), кліматичних умов і видів діяльності.

В теперішній час багато уваги приділяється здоровому способу життя. Туризм є одним із засобів здорового способу життя. Спортивний та оздоровчий туризм завжди займав одне з провідних місць у суспільному житті, що зумовлено органічною потребою людей, які дотримуються здорового способу життя, подорожувати по рідному краю.

Туризм об’єднує любителів пішохідних, гірських, лижних, водних, велосипедних, автомобільних, мотоциклетних подорожей, спелеопоходів.

Таким чином, спортивний та оздоровчий туризм слід розглядати як складову загального унікального явища туризму як галузі, що сприяє всебічному розвитку людини, її моральному та фізичному оздоровленню, вихованню національної свідомості молодого покоління та прилучає його до постійних занять фізичними вправами.

Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях являється ефективною компенсацією праці, викликають у людини радість життя, служить загартуванням і збільшують фізичну життєдіяльність організму.

Сучасний туризм у нашій країні представлений такими основними видами: піший, лижний, водний, гірський, велосипедний, спелеологічний, автомобільний і мотоциклетний. В практиці інколи поєднується декілька видів туризму в одному поході. Такий змішаний туризм називають комбінованим. З великого різноманіття видів туризму найдоступнішими для учнів є піший і лижний.

Піший і гірський туризм мають багато спільного. Це і спосіб пересування — пішки, і спільні технічні прийоми подолання складного рельєфу, водних перешкод. Відмінність же — перш за все в тому, що пішохідні походи здійснюються у всіх районах, а гірські — тільки у ви-сокогірних. Різним є і спорядження. На відміну від пішохідного туризму, де стандартний набір особистого і групового спорядження коригується в залежності від району, через який пролягає маршрут, у гірському туризмі обов’язковим є спеціальне альпіністське спорядження. Гірський туризм — найбільш колективний вид спортивного туризму. Лижний туризм. Сама назва цього виду свідчить про те, що під час походу туристи пересуваються на лижах. Лижні походи проводять переважно у зимовий період при наявності стійкого снігового покриву і температурі нижче 0° С. Необхідною умовою для участі в зимових подорожах є добра адаптація до холоду, здатність в умовах постійно низьких температур не втрачати психічної рівноваги.

Водний туризм — дуже привабливий вид туризму. Серед водоймищ, якими подорожують туристи — гірські і рівнинні річки, озера і моря. Різноманітні плавучі засоби — дерев’яні і пластмасові човни, надувні човни, розбірні байдарки, катамарани, плоти. Для успішного безаварійного подолання водного маршруту туристи повинні знати основні гідрологічні характеристики і динаміку водних об’єктів.

Велосипедний туризм привабливий перш за все завдяки своїй мобільності. Велосипедний туризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, за один день можна побачити більше цікавих місць. Велосипед проїде майже скрізь, де пройде пішохід, а там де проїхати неможливо, велосипед можна провести, або перенести на руках. Географія велотуризму майже збігається з географією пішохідного туризму. Учасники походу повинні чітко наслідувати маневри ведучого, зберігати необхідну дистанцію, сигналізувати про виникнення небезпеки. Кожен з учасників повинен знати правила дорожнього руху.

Автомобільний і мотоциклетний — це дуже швидкі види туризму. Маршрути проходять автомобільними дорогами. Перевага цих видів в тому, що можна взяти багато вантажу. Кожен з учасників повинен знати правила дорожнього руху.

Спелеологічний туризм — це пошук та дослідження печер, тісно пов’язаний з карстологією та спелеологією. Спелеотуризм технічно складний вид туризму. Його складність полягає у проходженні складних за рельєфом маршрутів в умовах відсутності природного світла, високої відносної вологості та невисокої температури повітря. Все це вимагає від спелеотуриста ретельної підготовки до подорожі, а також сили, витривалості, спритності, вправності у використанні засобів життєзабезпечення під землею та засобів страховки, стійких навичок у подоланні відповідних природних перешкод.

Шкільний туризм усе частіше використовується як засіб активного відпочинку, що сприяє гармонійному розвитку особистості, зміцненню здоров’я, підвищення культурного рівня людини.

Активний відпочинок відновлює і розвиває життєві сили людини під впливом зміни виду діяльності. Активний відпочинок школяра в походах та подорожах підвищує працездатність, зміцнює здоров’я.

Сучасний туризм за організацією діяльності поділяють на: плановий (комерційний) і самодіяльний. Останній має різні форми.

В контексті нашого дослідження важливими є такі з них: масові походи вихідного дня; туристські зльоти; змагання.

Масові походи вихідного дня виконують культурно-просвітницькі, краєзнавчі виховні функції, сприяють організації змістовного відпочинку все більшої кількості людей, популяризації туризму серед населення.

Туристські зльоти передбачають проведення зборів, нарад людей, об’єднаних спільною метою. Головне завдання туристських зльотів — популяризація туризму, спілкування однодумців, обмін досвідом, ідеями. Зльоти найчастіше проводяться у вигляді конкурсів, виставок, семінарів, вечорів.

уризм є ефективним засобом фізичного оздоровлення людини, виховання цивілізованого ставлення до природного середовища та культурно-історичної спадщини. Поєднуючи в собі найбільш ефективні оздоровчі види рекреаційної діяльності, це найдешевший та найдоступніший вид туризму для школярів.

Оздоровчо-спортивний туризм — багатогранна форма активного відпочинку учнів, запорука її гармонійного розвитку.

Медики вважають, що хворобу краще попередити, ніж лікувати. Фізична активність може зменшити вплив патогенних чинників, які вразливо діють на людину. Різноманітні форми туризму можна застосовувати для профілактики різних захворювань. Прогулянки, подорожі та інші види туристсько-рекреаційної активності можуть задовольнити потреби дітей.

Реабілітаційна функція. Реабілітація є важливою функцією туризму. Туристсько-краєзнавча діяльність позитивно впливає на психічний стан неповносправних осіб, є важливим чинником соціальної інтеграції інвалідів як у своєму середовищі, так і в оточенні здорових людей.

Орієнтування в туристичному поході

Мир и человек / худож. оформ. Т. Александрович. – М., 1985. - С. 22. Орієнтуватися – це означає вміти визначити своє місцеположення на місцевості, в просторі по відношенню до сторін горизонту й предмета-орієнтира, видимого з точки місця знаходження. Орієнтування при пересуванні по незнайомій місцевості полягає і у визначенні відстаней та дотримуванні потрібного напряму маршруту. Для цього застосовують найрізноманітніші прийоми і засоби: компас, карту, годинник, небесні світила, обриси рельєфу, різноманітні місцеві предмети та природні ознаки. Важливо, щоб орієнтування проводилось безперервно і одночасно кількома способами, які б доповнювали один одного і служили своєрідним контролем. При будь-якому способі орієнтування дуже важливо вибрати на місцевості такі орієнтири, які стануть маяками, вказуватимуть потрібний напрям, забезпечуватимуть рух без помилок. Це можуть бути вершини горбів, вигини річок, перехрестя доріг, окремі будинки тощо.

Визначити своє місце знаходження відносно сторін горизонту, знайти північ, південь, схід та захід найпростіше за допомогою компаса. Користуватись ним можна у будь-який час і в будь-яку погоду. Але з компасом треба поводитися обережно: тримати подалі від металевих предметів, оберігати від ударів, уникати його використання поблизу залізничних ліній, ліній електропередач, оскільки вони будуть впливати на точність показу магнітної стрілки.
У туристичному поході обов’язково повинна бути карта. Вона являє собою зображення на площині земної поверхні в зменшеному вигляді. Доречним також буде детальний план місцевості, де певними топографічними знаками служитимуть зазначені орієнтири місцевості. Знання топографії, вміння читати карту за умовними Гуз, К. Я і Україна. Довкілля : підруч. для 1 кл. / К. Гуз, В. Ільченко, С. Собакар ; худож. Є. Самолов, Н. Криштопа. – Полтава, 2007. – С. 41. позначками дозволять без помилок і втрати часу успішно здійснити запланований рух по маршруту.

При відсутності компасу і карти можна також орієнтуватись за природними ознаками. Варто пам’ятати, що коли в полудень стати спиною до сонця, то попереду буде північ, позаду – південь, з правого боку – схід, з лівого – захід. В безхмарну ніч сторони горизонту найлегше встановлювати за Полярною зіркою, яка завжди вказує напрям на північ. А ще важливо знати, що у дерева з північного боку гілки коротші, а з південного – довші і густіші; мох укриває північний бік дерев та каміння; мурашники майже завжди знаходяться з південної сторони дерева, пенька чи куща; південна сторона більш полога, ніж північна; ягоди і фрукти раніше достигають з південної сторони, а відстань між річними кільцями на пні дерева ширша з південного боку.

Групове та індивідуальне спорядження для походів різної категорії складності

Матеріально-технічне забезпечення туристичних походів здійснюється заздалегідь при участі всього складу групи. Туристичне спорядження за призначенням прийнято поділяти на засоби пересування, засоби транспортування вантажів, бівачне спорядження, спеціальне і допоміжне спорядження. За характером використання спорядження поділяється на особисте та групове.

До засобів пересування відносяться лижі, човни, байдарки, катамарани, велосипеди, мотоцикли тощо, а до засобів транспортування вантажів - рюкзаки, санки, причепи до колісних засобів пересування.

Бівачне спорядження це намети, спальні мішки, теплоізолюючі килимки, приналежності для вогнища (S-подібні крюки, V-подібні наконечники, брезентова рукавиця), примуси, посуд для приготування страв (каструлі, казанки, відра), сокири, пилки.

До спеціального спорядження відносять різноманітні засоби забезпечення безпеки: мотузки, карабіни, альпенштоки, льодоруби, скельні та льодові молотки, кішки, крюки, затискачі, рукавиці для роботи з мотузкою, захисні окуляри, каски тощо.

Допоміжне спорядження це ремонтні набори, кишенькові ліхтарики, фото і відеокамери, аптечки, приладдя для проведення спостережень і вимірів.

З перерахованого вище одне відноситься до групового спорядження, інше - до особистого, тобто служать для використання кожним туристом особисто. Зрозуміло, в залежності від виду туризму і складності походів перелік і характер спорядження буде різним. Нижче розглянемо особливості групового і особистого спорядження для пішохідного походу першої категорії складності, який проводиться в умовах весна-осінь.

Групове спорядження включає все те, що використовується всіма членами групи. Оскільки умови пішохідного походу першої категорії складності не вимагають використання спеціального спорядження при подолані природних перешкод, то до групового буде, в основному, відноситись бівачне спорядження (див. додаток 7).

Намети. Останнім часом у продажі з'явилася велика кількість різноманітних наметів. Головними характеристикам, яким повинні відповідати намети, є:

- невелика вага;
- вітрозахисні властивості;
- вологозахисні властивості;
- невеликий об'єм у складеному стані;
- комплектність (наявність стійок, кілочків, мотузок, тентів тощо);
- оптимальна довжина (2 метри) і висота (1,4-1,5 метри);
- міцність матеріалу та окремих елементів намету (стійок, кілочків, мотузок, петель, застібок тощо).

Традиційний брезентовий двоскатний намет має певні переваги та недоліки. Серед переваг: надійність та міцність тканини, високі вітрозахисні властивості. Недоліками являються: велика вага, незначні вологозахисні властивості, великий об'єм.

Намети зроблені з сучасних матеріалів мають переваги перед брезентовими за рахунок невеликої ваги, невеликого об'єму, задовільних водозахисних властивостей. Негативним є те, що їх вартість перевищує брезентові у 2-4 рази.

За формами сучасні намети поділяються на такі: двоскатний будиночок, напівбочка, напівсфера (див. рис.5.3).

Для пішохідних походів першої категорії складності форма намету не має суттєвого значення. Хоча при рівних відповідних характеристиках напівсфери є більш комфортними.

Рис.5.3. Намети різних конструкцій: а) двоскатний будиночок,
б) напівбочка, в) напівсфера.

Незалежно від конструкції та матеріалу, з якого виготовлено намет, доцільно заздалегідь передбачити поліетиленові плівки під дно намету, та, при певних недоліках, і на дах намету. Кількість наметів підбирають таким чином, щоб на кожну дорослу людину доводилося 45-50 сантиметрів ширини дна намету, а на підлітків 10-13 років - 35-40. Так, наприклад, намет з шириною дна 1 метр 50 сантиметрів розрахований на 3-х дорослих або 4-х дітей. Якщо намети не укомплектовані стійками та кілочками, то бажано до походу їх самостійно виготовити, а не сподіватися на те, що щось подібне знайдеться у лісі.

Важливою частиною бівачного спорядження, без якого неможливий багатоденний похід, є груповий посуд, нагрівальні пристрої та пристосування для вогнища. Посуд для приготування їжі - це туристичні відра та алюмінієві каструлі. Туристичні відра теж виготовлені з алюмінію, що дозволяє зменшити вагу спорядження в цілому. Крім того, вони плоскої форми, різного об'єму, що дозволяє пакувати їх один в один. Об'єм посуду визначається кількістю учасників походу: на одного туриста треба передбачити 0,5 літра для приготування каш, 0,7 літра для приготування супів і третіх страв.

До нагрівальних пристроїв відносяться туристичні примуси та пальники. Вони бувають різної конструкції і принципу дії. Є бензинові та газові примуси, пальник на сухому спирті, калорифери на бензині тощо. Примуси застосовуються з метою приготування їжі, калорифери для обігріву, пальник для підігріву невеликих об'ємів води чи їжі.

Застосування різноманітних пристроїв та пристосувань для вогнища полегшують виконання роботи по приготуванню їжі, вносять елементи комфорту в побут туристів. Як правило всі пристосування розробляються і виготовляються самими туристами до походу, тим паче, що особливих знань, вмінь та навичок ця робота не вимагає. До пристосувань відносяться: рогачики та крюки (рис.5.4).

Рис. 5.4. Пристосування для вогнища: а) рогачики; б) крюки

Рогачики виготовляють із стального прутка діаметром 10 мм, а крюки - 6-8 мм. Пристосування "жменька" (третє зліва направо) виготовлюється з дюралюмінієвої пластини 90x200 мм, товщиною 3-4мм. Для використання цих пристосувань достатньо забити їх в дерев'яну стійку або вставити в дюралюмінієву трубку. "Жменька" надівається на рівну дерев'яну стійку і може в разі потреби підніматися чи опускатися. Крюки призначені для навішування казанків на поперечину.

До кухонного обладнання також відносяться: черпак, поліетиленова скатертина, невелика обробна дошка, консервний ніж, туристична сокира (в чохлі), невелика алюмінієва сковорідка (якщо в цьому є необхідність) господарче мило або миючі засоби, мочалка для миття посуду, сухий спирт, сірники у вологозахисній упаковці (3-5 шт.), рукавиця робоча.

Список групового спорядження буде не повним, якщо не внести до нього ліхтарики (по одному на намет), ремонтний набір, аптечку, кіно-фотоапаратуру, карти і схеми маршруту, компаси, прилади для метеорологічних та краєзнавчих спостережень тощо. В поході певна увага приділяється дозвіллю туристів, тому, якщо це не суперечить безпеці, доцільно взяти з собою гітару. Що стосується невеликого радіоприймача, то в походи по горах не має сенсу його брати, бо сигнали радіостанцій не сприймаються.

Усе спорядження повинно бути підготовленим до походу: перевірено на справність, відремонтовано, запаковано у відповідну тару, після чого розподіляється між учасниками і пакується до рюкзаків.

Особисте спорядження підбирається і готується кожним туристом самостійно, в залежності від особистих уподобань та бажаного рівня комфорту. Але при цьому необхідно виходити з умов того чи іншого походу. Бувають випадки, коли окремі туристи, заради зменшення ваги рюкзаку, беруть обмаль одягу, а потім мерзнуть та просять теплий одяг у інших. Тому, в процесі підбору особистого спорядження треба враховувати особливості маршруту, району, погоди тощо.

При відборі одягу для походу досвідчені туристи керуються наступними вимогами та властивостями:

- функціональність;
- зручність;
- комфортність;
- високі теплозахисні властивості;
- високі вітрозахисні властивості;
- висока міцність;
- відповідність призначення та матеріалу одягу.

"Гардероб" туриста для тижневого походу включає такі види одягу: головні убори, спідня білизна, одяг для сну, верхній одяг. При виборі одягу для походу треба керуватися принципом сумісності. Так, наприклад, куртка повинна мати такий розмір, щоб можна було її надіти на светр, а штормівка в разі необхідності - на куртку і светр, при цьому вона не повинна стискувати рухи. Те саме стосується і брюк: в холодну погоду під штормові брюки надівають вовняні чи трикотажні.

Головних уборів навесні бажано мати два: шапочку спортивну вовняну та панаму від сонця (бажано з широкими полями, які закривають вуха та шию). Це пояснюється весняною температурою повітря: ввечері та рано вранці - морозно, вдень світить пекуче сонце, яке швидко (особливо в умовах гір) обпалює бліду після зими шкіру.

При виборі спідньої білизни треба керуватися вимогами гігієнічності: вона повинна бути виготовлена з природних матеріалів (вовна, бавовна), що добре всмоктують вологу. Майки, як правило, в походи не беруть, краще себе зарекомендували футболки. Кількість спідньої білизни обумовлена умовами походу: кількістю днів, погодними умовами, наявністю днювання, наявність можливості випрати тощо, а також особистими звичками. З міркувань гігієнічності треба мати окремий набір для різних видів роботи: для руху, для бівачних робіт, для сну, для дороги додому. Одяг для сну, для морозних ночівель, крім спідньої білизни, складається з футболки, вовняних шкарпеток, трикотажних бавовняних спортивних штанів (або спідніх штанів), спортивної шапочки.

При виборі верхнього одягу теж треба керуватися умовами походу. Для весняних та осінніх походів беруть футболки або просторі бавовняні сорочки. Для зручності на біваку вдягають спортивний костюм. Не зайвим буде светр, довжина якого дозволяє при нахилі вперед не оголювати спину. Штормівка або вітрозахисна куртка дозволяють відчувати себе більш комфортно у вітряну погоду. Зручно для руху мати просторі брюки з цупкої тканини (краще з тонкого брезенту - менше намокає і швидше висихає). У крайньому випадку можливе застосування джинсів або вітрових брюк. Використання трикотажних штанів не бажане: за них весь час чіпляються різні гілки і колючки, при намоканні вони погано тримаються на стегнах. Не зайвими у поході будуть шорти та футболки з коротким рукавом, хоча, як було вказано вище, треба бути обережним на весняному сонці. В умовах теплої погоди та наявності водних об'єктів доцільним буде передбачити купальний костюм.

Найбільш зручним взуттям для походу вважаються туристичні черевики - "вібрами". Завдяки глибокому протектору вони тримають навіть на мокрих скелях. У походах першої категорії складності також можна застосовувати кросівки. Але у будь-якому випадку для багатоденного походу завжди потрібно мати дві пари розношеного, зручного взуття. Дуже важливо заздалегідь замінити устілки на повстяні, або фетрові для запобігання водянок, та мати ще пару резервних. Шкарпетки краще застосовувати вовняні або бавовняні у такій кількості, щоб не виникало незручності при їх намоканні та псуванні.

Завершить вбрання туриста поліетиленовий плащ-накидка, який краще зробити самостійно, бо ті, що є у продажу, малі (не накривають туриста з рюкзаком) та тонкі (дуже швидко рвуться). Зручна форма накидки - рівностороння трапеція з приблизними розмірами: довжина основи нижньої - 240 см., верхньої - 150 см., бокової сторони - 150 см. Якщо її скласти по осі симетрії і поклеїти (спаяти) верхню основу, то отримаємо прямокутну трапецію з сторонами 120x150x75 см.

До особистого спорядження також відносяться: туалетні приналежності (мило, зубна щітка та паста, рушник, туалетний папір), особистий посуд- кружка, ложка, миска, ніж (туристи скорочено називають КЛМН), індивідуальна аптечка, ремонтні приналежності, сірники у вологонепроникній упаковці, мішечки (поліетиленові та з тканини) для одягу, документів та продуктів, великий поліетиленовий мішок на весь рюкзак. В залежності від умов походу та конструкції спального мішка його інколи відносять до особистого спорядження, а інколи до групового, так само, як і водотривкий килимок (пінополіетилен, пінопласт, запаяний у поліетиленовий мішок поролон тощо), див. додаток 6.

Усе спорядження (групове й особисте), продукти харчування, спеціальне спорядження пакується у рюкзак. Існує декілька видів конструкцій рюкзаків. Серед них певною популярністю користуються рюкзак Абалакова, Ярова, станковий, анатомічний. Рюкзаки Абалакова та Ярова виконані з міцного, цупкого брезенту, а станковий та анатомічний, як правило, з авізенту (синтетичного брезенту). Завдяки цьому під час дощу вони майже не збільшують ваги, але авізент швидко протирається, коли знаходиться між металевими предметами.

На відміну від інших станковий рюкзак має металеву (з легких сплавів) раму, на яку пристібається мішок, лямки, вантажний пояс і яка дозволяє рівномірно розподілити навантаження на всю спину. Наявність вантажного поясу допомагає частину ваги перенести на стегна, але його ширина дуже мала, що викликає неприємні відчуття. Ще одним недоліком станкового рюкзака є те, що інколи в поході рама не витримує навантаження і ламається та продовження походу буде під загрозою.

Найбільш досконалим є анатомічний рюкзак. Такі рюкзаки шиють за особистим замовленням. Його анатомічність досягається за рахунок фігурної форми м'якого каркасу, який повторює вигини спини і забезпечує прилягання майже по всій поверхні спини, в поєднанні з опорним стегновим поясом і кріпленням плечових ременів з урахуванням індивідуальних особливостей фігури туриста. Крім того, як правило, такі рюкзаки мають достатню кількість різноманітних накладок з ремінцями для закріплення мотузки, килимка, кішок, підвісних кишень, тубусом, що вивертається для збільшення об'єму тощо (див. рис.5.5).

Рис. 5.5. Приклади анатомічних рюкзаків: а) Тавр 120, б) Чемпіон 100

При виборі рюкзака, не зважаючи на його конструкцію, треба виходити з таких положень: широкі (не менше 5 см) лямки, достатній об'єм. Вважається, що для юнаків оптимальним буде рюкзак об'ємом 90-120 літрів, а для дівчат - 60-80 літрів. Ширина дна повинна бути 25-35 см, що забезпечить більшу стійкість системи людина-рюкзак, бо центр ваги спакованого рюкзаку і людини знаходяться не на великій відстані. 1 якщо рюкзак правильно спакований, то його центр ваги знаходиться низько, що теж додає стійкості (див. рис. 5.6).

Рис. 5.6. Центр ваги туриста і рюкзаків різної конструкції та пакування

Пакування рюкзака - дуже відповідальна та непроста справа. Перш за все треба пам'ятати, що всі речі повинні бути у рюкзаку (рис. 5.7). Руки повинні бути вільними, що забезпечує безпеку руху. Є різні підходи до того, як краще запакувати рюкзак. Головне дотримуватися принципу: скласти в рюкзак так, що він був плоским і високим, щоби притискувався до спини і не відтягував плечі назад. Одним словом, рюкзак повинен бути частиною тіла туриста і не викликати ніяких незручностей.

Пакування рюкзака починається з розподілу речей: м'які речі, важкі, об'ємні, незручної форми тощо. Заповнюючи рюкзак, треба запам'ятовувати, що де лежить. Речі, які можуть знадобитися незабаром, кладуть зверху. Для зручності пакування і розпаковування рюкзака, для швидкого знаходження потрібних предметів, роблять так: в один великий поліетиленовий пакет кладуть спальний мішок та всі спальні предмети, в другий - весь одяг, в третій - продукти харчування, дрібні речі кладуться окремо. Доцільно дотримуватися системи при пакуванні рюкзака і при його розпаковуванні: кожна річ як в рюкзаку, так і в наметі повинна мати своє певне місце.

Рис. 5.7. Правильне пакування рюкзака

Пакування доцільно виконувати, розстеливши рюкзак на підлогу вверх кишенями. Вздовж спинки кладуть теплозахисний килимок, на який розстелюють спальний мішок. Важкі речі: запасне взуття, картопля, цукор, консерви (крім скляних), мішечки з крупами тощо укладають на дно рюкзака. Намет прив'язують знизу. Хліб, сухарі, печиво, упаковують зверху: вони менше зімнуться і покришаться. Аптечку, флягу з водою, туристичну сокиру, ніж, запасні шнурки тощо пакують у кишені рюкзака. Якщо є консерви в скляних банках, то їх доцільно пакувати в середину рюкзака поміж одягом, попередньо поклавши в декілька поліетиленових пакетів або в "чохли" - кружку, миску, котли. Під клапан рюкзака кладуть штормівку, легку курточку та накидку. Коли пакування завершено, треба перевірити форму рюкзака та довжину лямок. Не треба дуже сильно затягувати лямки: добре запакований і збалансований рюкзак сам буде добре прилягати до спини, а з затягнутими лямками йти буде важко.

Типи рюкзаків

Рюкзак – універсальний та незамінний аксесуар, який знайшов застосування у всіх сферах життя сучасної людини. При своїй простій конструкції дозволяє зручно розмістити різні речі, залишаючи руки вільними. Але важливо враховувати, що далеко не всі рюкзаки однакові. Виробники розробили тисячі різних моделей, які відрізняються за призначенням, обсягом та конструкцією. Саме від цих характеристик залежить, який рюкзак потрібний саме вам. Розглянемо основні види рюкзаків.

Конструкція рюкзака

Залежно від типу конструкції корпусу, можна виділити 3 різновиди:

М'які. Це моделі з маленьким та середнім обсягом, які мають невелику вагу, не підходять для транспортування важких речей на великі відстані. Вони не мають каркасу, тому все навантаження впирається саме в матеріал, з якого виготовлений рюкзак. Саме серед таких моделей найчастіше можна знайти різноманітні яскраві моделі. Зазвичай це міські, прогулянкові, повсякденні та інші моделі, які не піддаються високим навантаженням.
Каркасні. Надійні та міцні моделі, здатні витримати велику вагу та підходять для тривалого перенесення вантажів. Оснащуються спеціально призначеним жорстким каркасом, який сприятиме надійності та безпеці речей, а також рівномірно розподілятиме навантаження на спину. Як правило, це туристичні, офісні, спортивні, похідні та інші моделі.
Станкові. Рюкзак зі сталевим каркасом, який підходить для перенесення вантажів вагою до 100 кілограмів та іноді навіть більше. Підходить для тривалих відстаней. Станкові моделі підходять для науково-дослідних поїздок або багатоденних туристичних подорожей з максимальним завантаженням.

Вибір рюкзака залежить виключно від цілей та призначень, які ви перед ним ставите. Якщо не передбачаються високі навантаження та екстремальне використання, тоді в станковій моделі немає сенсу.

Об'єм

Об'єм визначає, скільки речей зможе вмістити рюкзак. Аналогічно можна виділити 3 основні різновиди:

Маленькі. Це рюкзаки до 45 літрів, які підходять для спорту, навчання, полювання, риболовлі, коротких походів, велосипедних прогулянок чи міських умов.
Середні. Моделі від 45 до 70 л. Використовуються під час подорожі різними містами, для нетривалих гірських сходжень, марафонів тощо.
Великі. Рюкзаки з об'ємом від 70 до 120 літрів. Використовуються під час тривалих експедицій. Зазвичай володіють другим нижнім відділенням та основним відсіком у верхній частині, які дозволяють при необхідності збільшувати об'єм.

Аналогічно вибір об'єму рюкзака залежить тільки від ваших цілей та переваг. Спочатку потрібно визначитися, яку кількість речей плануєте брати з собою у подорож, у спортзал або на навчання, та в яких умовах будете його використовувати.

Різновиди за призначенням

Міські рюкзаки

Це найпоширеніший вид рюкзаків. Вони не мають якихось особливих вимог щодо функціоналу, крім розміру, якості, зручності та естетичної привабливості. Усі ці критерії визначає безпосередньо сам покупець. Основне призначення міських рюкзаків полягає у зручному перенесенні всього необхідного для прогулянки, роботи, навчання або будь-яких інших цілей. У них можна розміщувати: змінний одяг, ноутбук, смартфон, ключі, документи та інші речі, які б могли заважати.

Туристичні рюкзаки

Використовуються під час туристичних вилазок та походів. Відрізняються високою функціональністю – вони оснащуються різними карабінами, петлями, стрічками та застібками, призначеними для кріплення похідної амуніції. Такі сумки зазвичай доповнюються ременями та поясами для рівномірного розподілу навантаження. Є зручні зовнішні та внутрішні кишені, а об'єм каркасних туристичних рюкзаків – від 50 до 70 літрів. При виробництві виробники використовують яскраві забарвлення, щоб турист був помітний у полі, лісі та горах, якщо загубиться.

Експедиційні рюкзаки

Призначаються для перенесення великої кількості спорядження на великі відстані протягом тривалого часу. При виробництві використовуються тільки зносостійкі матеріали, що протистоять волозі та бруду. Зазвичай оснащується потужною металевою рамою, щоб витримувати високі навантаження. Об'єм експедиційних моделей може бути від 80 літрів, щоб вмістити все необхідне під час перебування далеко від цивілізації. Забезпечуються спеціальними пристроями, призначеними для перенесення спорядження, а також ременями та лямками для зручного розподілу навантаження по плечах та спині.

Трекінгові рюкзаки

Один з різновидів туристичних рюкзаків. Вони призначаються для коротких походів та зазвичай по рівних поверхнях по заздалегідь підготовленим маршрутам, тому стандартно моделі до 50 літрів, чого достатньо для розміщення та перенесення всього необхідного спорядження та провіанту. Мають жорстку рамну конструкцію для спини та легкий матеріал. Використовуються у подорожах, термін яких близько 3-5 днів. Можуть доповнюватися зовнішніми кишенями та додатковими спеціальними кріпленнями.

Тактичні рюкзаки

Глобально такі рюкзаки використовуються для використання в армії або військово-спортивних ігор. Але в мирний час вони успішно користуються популярністю в місті або для коротких походів у ліс або в гори. Такі рюкзаки чудово підходять для рибалок, мисливців та просто людей, які віддають перевагу відпочинку на природі. Мають об'єм від 25 до 45 літрів. Цього цілком достатньо, щоб розмістити все необхідне: змінний одяг, взуття, запаси їжі та води. Для рибальських снастей, килимків, набоїв, стандартного спальника, намету і т.д. є велике відділення. Виготовляються такі рюкзаки зазвичай з посиленої тканини в практичних забарвленнях - хакі, чорне або камуфляжне забарвлення.

Спортивні рюкзаки

Рюкзаки невеликого або середнього розміру, які по своєму зовнішньому вигляду нагадують своїх туристичних побратимів. Максимально зручні для перенесення одягу, взуття та спортивного спорядження. Можуть комплектуватися спеціальними стяжками, додатковими кріпленнями, ременями та лямками. Досить часто у спортивних рюкзаках виробники використовують спеціальні кишені та відділення, у тому числі відводять окреме місце для питної системи.

Вологозахисні рюкзаки

Це рюкзаки із підвищеним рівнем стійкості до вологи. Вони підходять для туристів та спортсменів, які займаються екстремальними водними видами спорту, наприклад, люблять спускатися річкою на байдарках або плотах. При виробництві подібних моделей використовується особливо щільний матеріал з унікальним просоченням, яке не пропускає навіть вологу. Поєднуються окремі елементи рюкзака за допомогою ультразвукового зварювання. Матеріал та фурнітура доповнюються полімерними матеріалами, завдяки яким волога не надходить усередину.