Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету фізична культура
29.05.2025
гр. К - 23 1/9
Тема: Бадмінтон. Тематична атестація. https://naurok.com.ua/test/tematichna-atestaciya-badminton-2760437.html

Урок № 230

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи зі скакалкою

Спеціальні вправи бадмінтона.

Повторити пласки удари

Приклад самостійного практичного заняття.

Завдання 1 Освоєння хвату ракетки, ігрових стійок. 2 Вивчення короткої подачі, високодалеких ударів. 3 Тестування.

Підготовча частина: Розминка: загальнорозвивальні вправи ЗРВ) з чергуванням переміщень по колу різними видами ходьби.

Основна частина 1 Розповідь, показ наочних посібників, навчання: а) хвату ракетки; б) згинання та розгинання в променезап’ястковому суглобі кисті з ракеткою; в) рухи по колу в променезап’ястковому суглобі кисті з ракеткою; г) вісімки в променезап’ястковому суглобі кисті з ракеткою. 2 Жонглювання: а) піднімання й опускання ракетки з воланом угору і вниз; б) підкидання волана з ракетки вгору та ловіння його ракеткою внизу; в) підкидання волана на різну висоту правою і лівою стороною ракетки. 3 Виконання короткої подачі без замаху. 4 Виконання удару по волану, що накидається без замаху над головою. 5 Тестування: а) пересувань уздовж сітки боком приставними кроками; б) пересувань від задньої лінії майданчика до сітки вперед і назад. 6 Довільна гра.

Завершальна частина 1 Вправи на відновлення.

Організація і проведення змагань

Змагання є складовою частиною навчально-тренувального процесу, де перевіряється ефективність тактико-технічної підготовки гравців, розвиваються та загартовуються морально-вольові якості спортсменів. У процесі змагань удосконалюються ігрові навички у більш складних умовах, коли на спортсмена діють додаткові фактори, які неможливо змоделювати під час тренування: ступінь відповідальності за результат, психологічний вплив глядачів, прагнення досягти перемоги та необхідність грати у рамках правил, суворе дотримання яких контролюється суддями. У змаганнях тренер і спортсмени мають можливість проаналізувати свою роботу за певний період. Після засвоєння гравцями основних прийомів техніки і тактичних дій бажано провести декілька товариських зустрічей. Наступним етапом буде участь в офіційних змаганнях. Організація і проведення змагань обумовлюються положенням. У положенні розкриваються такі питання: найменування змагання, термін і місце їх проведення, керівництво проведенням, учасники, порядок та умови проведення, нагородження, прийом і обслуговування учасників у разі їх виїзду, заявка на участь у змаганнях. Проведення змагань здійснює суддівська колегія у складі: головний суддя, заступник головного судді, лікар, головний секретар і судді. Вид змагань із бадмінтону: – особисті; – командні; – особисто-командні. У особистих змаганнях результати кожного учасника зараховуються окремо, таким чином, визначається зайняте ним місце. У командних змаганнях результати окремих спортсменів зараховуються команді в цілому і таким чином визначається місце команди. В особисто-командних змаганнях результати зараховують одночасно й окремим учасникам, і команді в цілому. Усі види індивідуальних змагань, як правило, проводять в усіх категоріях: чоловічій одиночній, жіночій одиночній, чоловічій парній, жіночій парній і змішаній парній. У разі коли проводяться змагання лише для чоловіків або для жінок, вони повинні, як правило, включати змагання в одиночній і парній категоріях. Усі види командних змагань повинні містити в програмі командної зустрічі матчі у всіх вищезазначених категоріях. Якщо проводяться змагання лише для чоловічих жіночих) команд, зустрічі повинні містити одиночні та парні матчі. Змагання проводять за коловою системою, системою вибування, а також можуть застосовувати змішаний тип розіграшу змагань різне поєднання двох систем в одному змаганні). Колова система проведення змагань особистих і командних) полягає в тому, що кожен учасник команда) грає по черзі з усіма іншими. При цьому за перемогу нараховується одне очко, за поразку – 0 очок. Переможцем змагань вважається учасник команда), який набрав найбільшу кількість очок. Якщо Положенні про змагання спеціально не обговорений порядок розподілу місць учасників команд), які набрали по завершенні змагань однакову кількість очок, то: — за однакової кількості очок у двох учасників команд) більш високе місце присуджується учаснику команді), який переміг у зустрічі між ними; — за однакової кількості очок у трьох і більше учасників команд) більш високе місце присуджується учаснику команді), 99 що має кращу різницю виграних і програних геймів матчів у командних змаганнях), а в разі їх рівності – очок у геймах. При підрахунку враховуються лише ігри між учасниками командами), що мають однакову кількість очок. За великої кількості учасників їх ділять на підгрупи, жеребкуванням із «розсіюванням» найсильніших. Усередині кожної підгрупи змагання проводяться за коловою системою. Потім проводять фінальні змагання за коловою системою в групах, які утворюють команди, що зайняли однакові місця (2-ге, 3-тє, 4-те і т. д.) у підгрупах. Система з вибуванням в особистих і командних змаганнях полягає в тому, що учасник команда) вибуває після першої поразки. В результаті переможцем стає учасник, який виграв усі матчі. Змішана система полягає в тому, що спочатку учасники за системою з вибуванням проводять, скажімо, два або три тури утворенням додаткових підгруп для тих, хто програв). Потім виявлені таким чином четвірки або вісімки учасників за коловою системою в кожній групі розігрують 1-ше–4-те, 5-те– 8-ме і т. д. місця. Можна спочатку всіх учасників команди) поділити на підгрупи, «розсіюючи» при цьому найсильніших. У підгрупах зустрічі проходять за коловою системою, а переможці або учасники, які посіли 1-ше–2-ге місця) в підгрупах виходять у фінал. У фінальній частині зустрічі проходять за системою з вибуванням, у результаті чого визначають переможця та призерів можуть бути визначені й усі наступні місця учасників). У системі з вибуванням гравець пара, команда), який посів 1-ше місце в першій підгрупі, грає півфінальну зустріч із гравцем парою, командою), які зайняли 2-ге місце у другій підгрупі, а другу півфінальну пару становлять відповідно 2-й гравець першої підгрупи і 1-й – другої підгрупи. Переможці пар зустрічаються у фіналі, а переможені грають за третє місце. Система проведення змагань визначається Положенням. Перед початком змагань головний суддя зобов'язаний перевірити стан майданчика, обладнання й розмітки. Після закінчення змагань головний суддя складає звіт і подає його в організацію, що проводила змагання.

Домашнє завдання: згинання та розгинання рук в порі лежачі д - 15р. ю -25р.

Рекомендова література:

https://vseosvita.ua/library/embed/0100dgc2-7a62.docx.html

https://www.kbsc.com.ua/2019-10-17-11-13-22/2019-10-17-10-50-19/urok-2-pravila-igry-v-badminton.html

https://naurok.com.ua/pravila-gri-v-badminton-365066.html

https://prostoinfo.com/aktivnii-vidpochinok/badminton-pravila-gri.html

29.03.2025
К - 23 1/9
Тема: Футбол
Урок № 231

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.

Вправи на розвиток швидкісно - силових якостей

Вправи на координацію

Вправи з футбольним м'ячем

Зупинка м'яча

Зупинки м’яча набувають важливого значення від часу заборони гри руками. Зупинка м’яча має відбуватися швидко, виконуватися у відповідному напрямку і узгоджуватися з подальшим розгортанням гри.

Основні фази руху при зупинці м’яча є загальними для всіх способів.

Підготовча фаза – зайняття вихідного положення – характеризується перенесенням маси тіла на опорну ногу, яка трохи зігнута для стійкості. Ногу, котра зупиняє, посилають назустріч м’ячу

Робоча фаза – поступливий (амортизуючий) рух ногою, що зупиняє м’яч, яка трохи розслаблена. Амортизуючий рух залежить від швидкості польоту м’яча. Якщо швидкість незначна, то зупинка виконується розслабленою ногою без поступливого руху. У момент торкання з м’ячем (чи трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється.

Завершальна фаза – зайняття вихідного положення для наступних дій. Загальний центр тяжкості переноситься у бік зупиняючої ноги і м’яча. Зупинка м’яча внутрішньою частиною стопи. Вісь опорної ноги спрямована в бік, звідки котиться м’яч. Нога, що зупиняє м’яч, винесена вперед і розвернута носком “від себе” на 90°, щодо опорної ноги. Обидві ноги трохи зігнуті в колінних суглобах, руки – в ліктях. Вага тулуба перенесена на опорну ногу, він нахилений вперед для рівноваги. Нога, якою зупиняють м’яч, відводиться назад, щоб погасити швидкість його руху. Нога, якою зупиняють м’яч, розслаблена, зір гравця контролює м'яч аж до моменту його зупинки

Зупинка м’яча підошвою. Вісь стопи опорної ноги спрямована вбік, звідки котиться м’яч. Носок ноги, якою зупиняють м’яч, піднятий вгору і спрямований рівнобіжно до стопи опорної ноги під кутом 30-40° щодо поверхні поля. Ноги трохи зігнуті в колінних суглобах. Під час торкання м’яча з підошвою виконуються незначний поступливий рух назад. Методика навчання і можливі помилки, які гравець допускає під час зупинки м’яча підошвою, не відрізняються від особливостей зупинки м’яча внутрішньою частиною стопи.

Зупинка м’яча підошвою після його відскоку від землі. Техніка виконання цієї зупинки не відрізняється від техніки зупинки м’яча підошвою, що котиться назустріч. Різниця в тому, що кут між підошвою і поверхнею поля залежить від напрямку наближення м’яча до гравця. Якщо м’яч падає згори, то і кут буде більший .

Зупинка м’яча внутрішньою частиною стопи після його відскоку від землі. Опорна нога зігнута в коліні і спрямована в бік м’яча. Носок ноги, якою гравець виконує зупинку, відведений вбік під прямим кутом щодо опорної ноги і під кутом 45° щодо поверхні поля. Пальці підняті вгору, а стопа відведена назовні. Для збереження рівноваги плече, що відповідає опорній нозі, висунуто наперед, руки трохи зігнуті в ліктях. Вага тіла цілком перенесена на опорну ногу і це положення зберігається доти, доки гравець не зупинить м’яч. Стопу опорної ноги важливо поставити в напрямку точки відскоку м’яча від землі. Ця точка має бути за опорною ногою, щоб гравець міг зупинити м’яч гомілкою, якщо він не торкнеться поверхні стопи .