План роботи з предмету фізична культура
10.03.2026
гр. Мк - 23 1/9
Тема: Бадмінтон. Тематична атестація. https://naurok.com.ua/test/tematichna-atestaciya-badminton-2760437.html
Урок № 261
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.
Спеціальні вправи бадмінтону
Особливості у тактиці одиночної і парної гри .
Тактична основа гри в бадмінтоні будується на тому, щоб змусити
суперника рухатися вздовж майданчика, припускатися помилок, і
основними ударами (високі – далекі і короткі – скороченні) досягати
перемоги. Гра будується на ударах у вільну зону, яка менше всього
захищається суперником. Отже, кожний наступний удар доцільно
виконувати в бік від попереднього удару. Наприклад, смеш – у задній
лівий кут, а потім короткий у правий ближній кут, потім знову смеш у лівий кут, або смеш у задній лівий кут – смеш у правий задній кут,
короткий у лівий передній кут, доки суперник не зробить помилку.
Таке ведення гри допоможе Вам визначити слабкі і сильні сторони
підготовленості суперника, його найефективніші удари та техніко-тактичні
дії. Постійно пам’ятайте про основний принцип ведення гри – створення
«вільної» зони для удару з будь-якої точки майданчика в будь-яку точку
майданчика суперника. Тому постійно удосконалюйте техніку ударів.
Одиночна гра вимагає більшої затрати енергії, ніж парна, оскільки
самому доводиться захищати всю територію своєї половини майданчика.
Учасникам одиночної зустрічі необхідно володіти великою швидкістю
пересування і однаковим умінням грати як біля сітки, так і біля задньої
лінії.
Розглянемо деякі тактичні елементи дій, загальні для бадмінтону.
Головне в тактиці будь-якої гри – це правильне розуміння, урахування і
вміле використання слабких і сильних якостей своїх і противника. На
перших етапах освоєння гри вся тактика зводиться до вміння визначати
більш сильні і слабкі удари супротивника і їх основний напрямок.
Наприклад , якщо супротивник не вміє виконувати сильний удар зверху, то
від задньої лінії його волани долетять в кращому випадку до середини
протилежної частини майданчика. Отже, ударом відповідної сили
«відтягують» суперника до заднього краю майданчика і, стоячи в середині,
наступним ударом гасять або швидко вкорочують траєкторію волана
відразу біля сітки.
Інший приклад. Якщо один з гравців добре опанував короткі удари
біля сітки, а його суперник намагається уникнути їх, оскільки своїми
ударами він підіймає волан занадто високо над сіткою, слід «витягнути»
суперника поблищи до сітки і гасити його короткі удари і високу
траєкторію волана.
Інший не менш важливим тактичним моментом є урахування
швидкісних можливостей суперника. Деякі з гравців не витримують
швидкісний обмін ударами, досить успішно відповідають на всі удари,
окрім плоских, тому треба частіші «викликати» їх на обмін плоскими
ударами, підвищуючи темп гри. Граючи в незвичному темпі, суперник
обов’язково припуститься помилки. І навпаки, гравець, який не любить
швидкий темп, може його знизити, відбиваючи плоскі удари високодалекими ударами або плоско-далекими ударами чи скорочуючи їх косо
убік. Перед зустріччю з незнайомим суперником для складання хоча б в
уяві загального тактичного плану майбутньої зустрічі необхідно провести
«розвідку боєм». Починати її треба одразу з розминки перед грою.
Необхідно з’ясувати:
як суперник відбиває близьку і далеку подачі, під праву й ліву
руку; якими ударами він відбиває подачі вдало і якими слабо, в яких
напрямках; як він сам виконує ту чи іншу подачу, які у нього улюблені
(розповсюджені) відповіді;
як суперник грає у сітки, на яку висоту підіймає волани;
як приймає і виконує смеш;
чи достатньо впевнено і потужна відбиває суперник волани, що
посилають йому під ліву руку, тобто куди спрямовує, якими ударами
частіше користується і т.д.
Сама гра в одиночному розряді складається з систематичного
маневрування. Це, гра вимагає доброї витривалості. Атаки, як правило ,
закінчуються потужними ударами. З середини майданчика можна дістати
практично будь-який волан, тому гравці в бадмінтон намагаються за
допомогою точних і швидких ударів змусити суперника залишити центр
свого майданчика. Дуже часто гру починають з високо-далекої подачі.
Найбільш вигідно здійснювати подачу з місця, максимально віддаленого
від руки з ракеткою суперника. Протягом зустрічі необхідно постійно змінювати напрям і дальність польоту волана. Атака повинна бути
побудовано так, щоб у суперника майже не залишалося часу на обробку
удару. Це досягається за допомогою плоских, укорочених і коротких
ударів та завдяки правильній тактиці. Важливо так подавати волан, щоб
його ймовірне приземлення доводилося на ділянку майданчика,
максимально віддалену від місця, де стоїть суперник. Для захисту
характерні високо-далекі й укорочені удари. Волан, який летить повільно,
надає великі можливості для обманних рухів. Гравцеві, що використовує
велику кількість обманних рухів, треба нав’язувати високий темп гри.
Проти гравця з явним вираженим атакуючим планом розумно
застосовувати позиційну (виснажливу) гру.
Коли знаходитесь у скрутному становищі, виконуйте високо далекий
удар (свічу) якомога вище, щоб виграти час і приготуватися до подальшого
розіграшу. Якщо ж ігрова ситуація дозволяє, то виконуйте атакуючі удари
так, щоб волан пролітав межи досяжності піднятої уверх ракетки
суперника. Часто удар закритою стороною ракеткою не такий сильний, а
тому атакуюча свіча у задній лівий кут має бути найефективніше.
Після кожного удару слід повертатися в центр майданчика, але
робити це треба так, щоб суперник не зміг зробити свій удар під час
Вашого переміщення до центру.
Пам’ятайте, що місце Вашого
знаходження на площадці залежить від можливих напрямів відповіді,
тобто воно буде змінюватися в залежності від напрямку удару.
Нижче наведемо найбільш ефективні техніко-тактичні дії
(комбінації), яких повинен дотримуватись бадмінтоніст у процесі гри. 1 – початковий удар – висока подача (гравець А): 1 – смеш (гравець Б), 2 –
короткий удар (гравець А), 3 – високий удар від сітки (гравець Б), 4 – смеш (гравець А),
5– короткий удар (гравець Б), 6 – високий удар (гравець А) і далі удар 1; 2; 1 – короткий
удар (гравець Б), 2 – короткий удар (гравець А), 3 – високий атакуючий удар від сітки
(гравець Б), 4 – короткий удар (гравець А), 5 – короткий удар (гравець Б), 6 – високий
атакуючий удар від сітки (гравець А) і далі удар 1. Початковий удар в цьому випадку –
висока подача (гравець А); 3 – початковий удар – висока подача (гравець А): 1 –
високий атакуючий удар (гравець Б), 2 – короткий удар (гравець А), 4 – високий удар
від сітки (гравець А) і далі удар 1.
Отже, кожний спортсмен виконує по два різних удару. Пересування по
майданчику діагональне; 4 – початковий удар – висока подача (гравець А): 1 – смеш
(гравець Б), 2 – короткий удар (гравець А), 3 – підставка (гравець Б), 4 – високий удар
від сітки (гравець А) і потім удар 1. Подібні комбінації можна широко використовувати
при навчанні техніці та різних тактичних зв’язок ударів
Комбінації 1, 2, 3, 4 можна широко використовувати при навчанні техніці, різних
тактичних зв’язок ударів, а також розвитку фізичних якостей: витривалості, гнучкості,
спритності, швидкості. При парній грі найбільш ефективною вважається низька (коротка)
подача, що не дозволяє супернику активно її приймати. Якщо подача
направлена до центру, то вона звужує кут удару у відповідь. Щоб
ускладнити прийом подачі, коли суперник грає ближче до сітки, доцільно
використовувати високу подачу.
Частіше використовуйте плоску і, як
різновид, подачу з середньою траєкторією, особливо проти гравців зі
слабким смешем.
Після подачі гравець повинен підняти ракетку вгору (атакуюча
стійка) і швидко рухатися вперед до сітки, щоб якомога раніше зустріти
волан. Сильно пробитий волан у відповідь на Вашу подачу в парній грі
повинен приймати партнер. Якщо ж Ви подали високу подачу, то слід
прийняти захисну стійку.
Отже, якщо Ви виконуєте смеш, то доцільно атакувати по лінії – це
найкоротший і найшвидший шлях до очікуваної відповіді суперника. Ваш
партнер, що пробиває смеш, повинен продовжити атаку грою на сітку,
якщо суперник відповідає ударом на сітку. Завершуйте атаку прямим
ударом у центр майданчика. Не бийте по діагоналі, якщо там не має
вільної зони. Удари по діагоналі виводять з гри Вашого партнера, який
розташований в зоні сітки.
Приймаючий подачу, повинен атакувати на добре збалансованій
позиції в готовності до удару в стрибку. Зустрічайте волан якомога ближче
до сітки і якомога вище. Якщо подача виконана добре, то продовжуйте
атакувати відповіддю:
• у підлогу поля в бік лініям;
• у груди гравця, який виконує подачу;
• якомога ближче до сітки.
Протидійте смешем високій подачі ударом прямо або по лінії. Якщо
атака, яку Ви планували зірвана, то гравець, що знаходився біля сітки повинен рухатися назад в зручний для нього бік, а його партнер займатиме
протилежну сторону майданчика. Якщо суперник пробив свічу по центру,
то у відповідь на цей удар повинен діяти той, кому зручніше ударити
відкритою стороною ракетки.
У паній грі велике значення має гарна взаємодія гравців. Можуть
бути різні види взаємодії.
Система паралельної взаємодії «пліч-о-пліч». За цієї системи
взаємодії кожен з партнерів грає тільки на своїй половині майданчика. При
цьому гравці змушені швидко пересуватися вперед і назад і вміти однаково
добре грати у сітки і на задній лінії.
Недолік системи – це удари суперника
в середину майданчика, інколи це викликає замішання з приводу питання,
кому відбивати волан, тому часто намагаються відбити обидва гравці,
заважаючи один одному.
Система передньо-задньої взаємодії «в лінію».
Передньо-заднє
розташування гравців найчастіше практикується при змішаних іграх.
Гравець, що знаходиться попереду, зобов’язаний володіти технікою різних
ударів у сітки, а також вміти приймати укорочені удари і відповідати на
них. А гравець, що розташовується позаду, повинен добре відбивати волан
різними ударами. На заднього гравця навантаження більш, ніж на
переднього, задньому частіше доводиться переміщатися по більшій
частині майданчика. До того ж, на задню частину майданчика волан
потрапляє значно частіше. При системі «в лінію» слід звернути увагу
студентів на строго встановлений порядок, що до сітки виходить той, хто
подає чи приймає подачу, а його партнер зобов’язаний зайняти місце
позаду.
Недолік цієї системи в тому, що бокові частини захищені слабо.
Гравці повинні стояти один від одного не ближче 3 метрів.
Система циклічної взаємодії. Циклічна взаємодія полягає в
безперервному пересуванні зі зміною місць між партнерами. У разі, якщо гравець А приймає волан у сітки, гравець Б охороняє задню й бокові
сторони майданчика і навпаки. Гравці не повинні зближуватися менш ніж
на 3 метри, і кожен страхує можливий промах партнера. Ця система
освоюється тільки на другому році навчання після оволодіння всіма
прийомами техніки і тактики, а також після достатньої практики в парних
іграх.
Атакуюча тактика в парній грі. Атакуючім, слід змусити
суперників більш перебувати біля задньої лінії, не даючи йому часу на
просування вперед. Це є важливим елементом наступаючої тактики. У разі
, як-що до волану підбігли для удару обидва гравці одночасно, вдарити
повинен той, кому зручніше, інший зобов’язаний відійти назад. Цю умову
повинні розуміти і чітко виконувати обидва гравці.
При взаємодії суперників «по квадратах» слід більшість ударів
направляти до сітки. Якщо суперники взаємодіють «в лінію2, треба
частіше направляти смеш й напівсмеш до бокових ліній майданчика. Якщо
волан підняли вгору, негайно треба відходити від сітки: лівому гравцю на
4,5 м, а правому – на 3,5 м. в глибину майданчика, зберігаючи між собою
інтервал не менш 3м.
Використання слабких сторін суперника – головна особливість
тактики в парній грі. Наприклад, якщо суперники вибрали перший варіант
взаємодії, коли кожен розташовується тільки на своїй половині
майданчика, то при нападі треба атакувати в середину між ними. При
цьому слід частіше застосовувати смеш і укорочені удари. Якщо не
вистачить часу їх виконати, треба бити плоскими ударами. Другий вид
взаємодії, тобто при передньо-задньому розташуванні гравців, можна з
однаковим успіхом направляти волан передньому гравцеві, як слабкому, і
задньому, який змушений охороняти більшу частину майданчика. Точне
«розкидання» по далеких кутах швидким смешом і плоскими ударами
довго не витримає навіть дуже технічний і витривалий гравець. Ще краще зазначені удари поєднувати з напівсмешами на половині майданчика
ближче до бокових ліній. При «розкиданні» після обміну 2-3 ударами по
правій і лівій діагоналях, коли суперник звикне до ритму, необхідно
несподівано вдарити повторно в той же кут.
Якщо суперники взаємодіють циклічно, то слабких місць у них
менш, але вони все ж є: наприклад, під час циклу руху, коли один іде
вперед, а другий назад, між ними утворюється вільне місце. Тоді на це
місце й треба направляти волан. Можна також направляти волан в бік,
зворотний пересуванню гравців-суперників, а також «вимкнути» одного з
них із гри, направляючи всі удари тільки на одного гравця.
Одна з особливостей атакуючої гри – це високий темп. Тільки
швидко виконані удари можуть досягти мети. Високий темп складається в
основному зі швидкості пересування по майданчику та застосування
швидкісних атакуючих ударів: плоских, плоско-далеких, укорочених і
коротких косих, прямих зверху. Високий темп гри немислимий без
застосування короткої подачі і атаки стрілою при першому зручному
випадку. Замість того щоб чекати, коли волан опуститься і підлетить до
гравця на дистанцію удару, гравець повинен сам вийти на волан і відбити
його у найвищій зручній для удару точці.
Тактика захисту в парній грі. Під час захисту дуже важлива гнучка
взаємодія гравців; при цьому потрібно уникати зіткнення або зближення.
Після того як гравець, що стоїть у сітки, зробить укорочений удар,
йому не слід відразу відбігати, оскільки другий гравець може не встигнути
наблизитися до сітки, якщо суперник відповість теж укороченим ударом.
Коли суперник застосовує один за одним смеши, тоді партнер
повинен зайняти місце теж на середній частині свого майданчика, тому що
прямі удари є найсильнішим атакуючим засобом і їх важко відбити одному
гравцеві. Далі необхідно відбити волан «свічкою» на задню лінію або
вкорочувати через середину сітки. Гравець, який стоїть попереду, не повинен під час гри повертатися до партнера, а коли той виконує удар,
зобов’язаний присісти, щоб не заважати.
Тактика ударів у відповідь в парній грі. У парній грі доцільно
відбивати подачу суперника такими ударами:
коротку подачу, якщо передній гравець стоїть близько, –
плоским ударом, спрямованим у тулуб суперника, або у задній кут через
того, хто подає;
довгу, високо-далеку подачу – тільки плоско-далеким ударом
уздовж бокової лінії або косим укороченим, по можливості під ліву руку
суперника, або високо-далеким ударом на задню лінію в правий, або лівий
кут, або смешом з наступним відбиванням у відповідь.
Ось такі основи (азами) бадмінтону. А тепер можна починати й гру
на рахунок. Для цього знадобляться знання Правил гри і змагань.
Фізична підготовка спортсмена.
Рекомендована література : https://core.ac.uk/download/pdf/11331692.pdf
https://elr.tnpu.edu.ua/mod/folder/view.php?id=77868
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий