План роботи з предмету фізична культура
10.02.2026
гр. В - 24 1/9
Тема: Волейбол. Тематична атестація. https://naurok.com.ua/test/tematichna-atestaciya-voleybol-2551439.html
.jpg)
Урок № 160
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.
Повторити техніку верхньої та нижньої передачі м'яча, верхню та нижню пряму подачу.
ПРО СПОРТ: ПОПУЛЯРНІ ТА НЕЗВИЧАЙНІ ФІТНЕС-НАПРЯМКИ
Drums Alive
Барабанний дріб з фітболу вибиває не тільки стрес, а й жири. У цьому переконалися засновниця класу Drums Alive Керрі Екінс та тисячі її послідовників у всьому світі. Вся краса даного аеробного тренування – у простоті та універсальності: барабанити можуть усі, незалежно від віку, статі та фізичної підготовки. Фітнес-м'ячі кріпляться на спеціальних платформах, до рук беруться палички, включається запальна музика, і пішла спека! Ритм не відпускає учасників на секунду.
У деяких моментах це групове тренування нагадує ритуальні танці біля вогнища, де у ролі шамана – інструктор, що показує магічні рухи. При цьому в канву первісного танцю вплетені цілком сучасні присідання, повороти та випади. За годинне тренування згоряє до 400 калорій. Але головне все ж таки – не схуднення, а потужна емоційна розрядка. Дослідники лос-анджелеського центру психологічної допомоги UCLA рекомендують Drums Alive як чудовий спосіб випустити пару та альтернативну терапію при неврозах: дане тренування допомагає впоратися з тривогою, депресією та посттравматичними стресами.
Табата
Систему інтервальних тренувань «Протокол Табата» розробив ще 1996 року японський доктор Ізумі Табата. Якщо описувати систему Табата кількома словами, можна сказати: дуже багато рухів за короткий час.
В основу протоколу покладено знайомий багатьом принцип інтервальних тренувань, тобто коли за певний проміжок часу здійснюються фізичні вправи з максимальною інтенсивністю, потім слідує короткий відпочинок, і знову повторення вправ. Дослідження японських лікарів дали позитивні результати: 4 хвилини високого інтенсивного тренування за системою Табата за своєю ефективності рівносильні 45 хвилин бігу підтюпцем, а спалювання підшкірного жиру в 9 разів вище.
Щоправда, є у таких тренуваннях і свої «слабкі боки». Так, наприклад, кардіолог Асім Малхотра з лікарні Кройдонського університету в Лондоні попереджає: «Незважаючи на те, що я не супротивник високоінтенсивних тренувань, у випадку з «Протоколом Табата» ще немає достовірних даних про те, як саме він впливає на наш організм у довгостроковій перспективі».
TRX
Петлі TRX (Total Body Resistance Exercise) - снаряд незвичайний, але добре себе зарекомендував і швидко набрав популярності у фітнесі. Він є компактним пристроєм, який дозволяє тренуватися в будь-яких умовах: як у тренажерному залі, так і вдома і навіть на вулиці – аби було куди причепити петлі. Їх гнучка конструкція перетворює найпростіші віджимання на найскладнішу вправу, що задіює масу м'язових груп одночасно.
"Вправи з TRX активують м'язи всього тіла - від пальців ніг до кінчика носа," − розповідає винахідник петель Ренді Хетрік.
Звичайно, можна довго перераховувати всі переваги TRX-петель. Наприклад, розповідати, що це швидкий спосіб набрати форму, що вони підходять людям будь-якого віку та статури. Але далеко не всі з перерахованого правда. Включати петлі TRX у свої тренування однозначно корисно, але виключати решту буде помилкою. Пам'ятайте, що це просто хороший спортивний снаряд, наприклад, гантелі або фітбол.
Zuu Fit
Чого не зробиш в ім'я кубиків преса чи пружних сідниць! Можна навіть спуститися на пару ступенів еволюції, як зробив австралійський атлет Натан Хелберг, ідейний натхненник Zuu (Зуу) – фітнес-напрямок, що копіює рух тварин. Натан розчарувався у класичних силових тренуваннях, внаслідок яких його тіло втратило гнучкість, і вирішив звернутися до основних інстинктів.
По суті, Zuu – це високоінтенсивне інтервальне тренування, в якому задіяні лише вага вашого тіла та гравітація. І не думайте, що повзти ігуаною, ходити ведмедем, стрибати горилою чи жабою дуже легко! У програмі – понад сто анімалістичних рухів, і неможливо вгадати, який із них інструктор покаже наступної секунди. Разом з елементом несподіванки є і серйозне навантаження – за 30 хвилин згоряє до 800 калорій. Після такого дикого сету навіть могутні гравці Ліги футболу та регбі Австралії, які активно практикують Zuu, лежать на підлозі і закінчуються потім. Тому, перш ніж випустити свою внутрішню тварину, варто подбати про належну фізичну підготовку.
Fly Йога
Що відчували Білка, Стрілка та інші підкорювачі космосу, можна дізнатися на заняттях з йоги, що літає. Тут усі класичні асани виконуються у спеціальних гамаках із трьома парами ручок. Як показує практика, у підвішеному стані тілу (навіть схожому на сардельку) підкорюються найскладніші пози, тому що воно максимально розслаблене.
Першовідкривач цього напрямку, бродвейський танцюрист Крістофер Харрісон, використовував Fly Yoga під час роботи з фігурами селебріті. Потім методика активно пішла у народ.
Безумовно, спочатку буде складно тримати рівновагу і зависати вниз головою, але і класична йога спочатку багатьом дається насилу. Зате, освоївши «гойдалку», ви відчуєте, що тіло зміцнюється гармонійно, йдуть затискачі з суглобів, а завдяки асанам догори дригом покращується кровообіг і активніше працює мозок. Поки тіло ширяє, розум занурюється в стан блаженного спокою, і стреси відступають. О-м-м-м-м…
surfset
@lindsaysganga
На серферів, як на вогонь, можна дивитися нескінченно. Але є варіант цікавіше: стати одним із підкорювачів хвиль навіть без наявності поблизу моря-океану. Клас Surfset Fitness починається і закінчується у спортзалі. Ця програма, розроблена американськими професійними серферами Майком Хартвіком та Біллом Нінто у співдружності з фітнес-інструктором Сарою Понн, ідеальна для тих, хто робить у серфінгу перші кроки або просто хоче урізноманітнити свою фітнес-рутину.
В основі, звісно, серфборд. Щоб ви були рухливими і могли імітувати ковзання хвилями, він закріплений на спеціальну платформу з гумовими півсферами. А щоб на першому ж «гребні» ви не впали, поверхня дошки прогумована. Від конструкції відходять петлі TRX, завдяки яким можна копіювати веслування та інші корисні рухи. Частина сетів заснована на йозі та пілатесі (розтяжка та гнучкість життєво необхідні для серфінгу). Незважаючи на те, що тренування проходить не у воді, у фіналі ви будете мокріше за мокре. Енерговитрати – 500-900 калорій за 45 хвилин. Через те, що доводиться постійно балансувати, м'язи ніг, рук, корпуси проробляються дуже глибоко, створюючи правильні пропорції. Від них не відстає й координація.
Kangoo Jumps
Хто першим придумав замінити коліщатка в роликах пружинами і стрибати в них до знемоги, достеменно невідомо. Але спочатку «кенгурин черевики» Kangoo Boots використовувалися для реабілітації спортсменів, а потім стали основою цілого напряму аеробіки. В Україні діє п'ять програм занять, включаючи танцювальну та кікбоксерську. Порівняно з аеробікою у кросівках у «джамперах» навантаження на суглоби скорочується на 80%, а енерговитрати навпаки збільшуються в середньому на 20%. А ще в черевиках по 1,5 кілограма навіть найбанальніші вправи на кшталт захлестів набувають нової ваги. М'язи всього тіла отримують неабияке навантаження, не кажучи вже про дитяче захоплення від постійних «вгору-вниз», наче на маленьких батутах. Встрибувати у здоровий спосіб життя можна у групі або самостійно, купивши пару черевиків.
ViPR
На перший погляд, це просто труба із прорізами для рук. Але знаючі люди дізнаються у нехитрому снаряді модний тренажер ViPR, або «Вайпер». Підкоривши спортклуби Європи, він з'явився на українській фітнес-ниві. Вигадав її колишній хокеїст та тренер Мішоль Далкурт, який прагне об'єднати силові тренування з базовими рухами: підйомами, переміщеннями, скручуваннями. Вийшла гідна альтернатива вільним терезам, яка замінює цілий арсенал снарядів: штангу, гантелі, фітбол, пристосування для балансу та швидкісні сходи. При цьому порожня труба з м'якої гуми дуже компактна (довжина 1 метр, вага від 4 до 20 кг) мобільна та приємна на дотик. З нею можна відчути повну свободу дій: бігати, стрибати, прокручувати, підтягувати. Як кажуть професіонали, з «вайпером» кожна вправа – це перевірка на баланс, силу та спритність, і кількість таких вправ не обмежена. Однак починати знайомство зі снарядом краще в компанії сертифікованого тренера, який вибере відповідну для вашого рівня програму. Тоді всі м'язи розвиваються комплексно, синхронно та збалансовано.
ЯК ТРЕНУВАТИСЯ, ЩОБ ДОСЯГТИ РЕЗУЛЬТАТУ: ПОРАДИ ФІТНЕС-ЕКСПЕРТА
Іноді тренуватися заважає зовсім не ліньки, а низка розчарувань. Спроби, які не дають результату, відбивають будь-яке бажання знову йти до зали. «Якщо тренування неефективні, треба щось міняти. У постановці мети, роботі з мотивацією, тренувальною програмою чи способом життя», — переконаний Руслан Паламарчук, фітнес-директор мережі фітнес-студій для зайнятих hiitworks. Разом із Русланом розібралися, що заважає досягати мети та як зробити тренування максимально ефективними.
Що таке результат?
Усі кажуть, що хочуть досягти результату, але картинка в уяві у кожного своя. Одна дівчина може представляти пружну попу, інша — радість від вимірів талії, третя — полегшення від того, що весь день працює за комп'ютером у хорошому настрої та без болів у попереку. Перш ніж почати йти до результату, важливо визначитися: «Чого ви очікуєте?».
Очікування мають бути реалістичними. Наприклад, завдяки тренуванням люди знаходять впевненість у собі та створюють позитивні зміни у житті, але гарантій щастя очікувати від занять у залі не варто. Натомість тренування точно можуть зміцнити м'язи, розвинути силу, витривалість, гнучкість, зняти стрес та зарядити енергією, покращити самопочуття та допомогти скинути зайву вагу. Щоб не розчаруватися, на початку потрібно налаштувати зв'язок між бажаннями і реалістичними можливостями. Адже прагнути позбутися 10 кілограмів за тиждень — шлях до виснаження та втрати мотивації.
Полон міфів
Навіть якщо ціль поставлена реалістично, досягти її можуть завадити неправдиві уявлення про фітнес. Навколо тренувань багато міфів, які збивають з пантелику. Щоб скласти грамотну програму, потрібно знати анатомію, фізіологію, біомеханіку рухів, а невідомі експерти з Інтернету часто не можуть похвалитися знаннями. Звідси і виникають помилкові уявлення, що схуднути допомагає тільки кардіо, для маси потрібні тільки силові, а відновлювальні заняття взагалі можна знехтувати, тому що вони неінтенсивні.
Насправді грамотна програма має бути різноманітною — включати і кардіонавантаження, і силові вправи, і відновлення. Кожен тип занять вирішує своє завдання, і ви отримуєте комплексний результат. Наприклад, зміцнення м'язів допомагає спалювати зайві калорії, а відновлювальні заняття захищають від травм перед інтенсивнішими навантаженнями.
Неефективна програма тренувань
Хаотичні тренування віддаляють від результатів. Щоб досягти мети, важливо розуміти, що саме ви робите та навіщо. Найкраще стартувати з фітнес-тестування – це діагностика складу тіла, особливостей здоров'я, ваших рухів та обмежень. Це база, щоб індивідуально скласти ефективну програму тренувань та не зашкодити.
Якщо не пройти фітнес-тестування і не розуміти, як саме потрібно займатися, ви ризикуєте припуститися помилок
Хаос та нерегулярність
Результат дають ті тренування, до яких організм адаптується. А це регулярні тренування з поступовим збільшенням навантаження та невеликими перервами для відновлення. Якщо займатися один тиждень, потім кидати на два тижні, потім на один день повертатися, то заняття навряд чи дадуть якийсь ефект, крім втоми.
Причина нерегулярних занять — найчастіше у мотивації. Серед різноманітності тренувань важливо знайти ті, що приносять задоволення. А ще приходити із чіткою відповіддю на запитання: «Навіщо особисто вам потрібні тренування?». Відповідь надасть сили продовжувати, коли складно.
Занадто багато чи надто мало
Тренування важливо вносити до плану, як будь-які інші справи. Тоді ви точно розумітимете, скільки занять на тиждень відвідуєте. Для підтримки форми часто достатньо 2-3 занять. Щоб наростити м'язи чи скинути вагу, рекомендується 4-6 тренувань на тиждень. Хоча рекомендації залежать від індивідуальних показників.
Якщо недобрати навантаження, ефект буде непомітним. Якщо перебрати, організм не зможе адаптуватися і результату теж не вдасться досягти.
Занадто довго чи занадто швидко
Очевидно, що 5 хвилин низькоінтенсивного навантаження навряд чи допоможуть впоратися із зайвою вагою. Але надто тривалі навантаження теж не помічники. Вони створюють надмірний стрес, і організм починає втрачати м'язи та накопичувати жир, ніби під час хвороби.
Перевірте відчуття після тренування. Якщо відчуваєте приплив бадьорості, швидше за все, рівень навантаження підходящий. Якщо хочеться тиждень не вставати, ви перестаралися. Потрібно дати організму відновитися та поміняти програму.
Рекомендована тривалість тренувань середньої та високої інтенсивності – до 45 хвилин, для низькоінтенсивних – до 1 години. Якщо займатися довше, ви просто виснажуватимете організм, а не приноситимете йому користь.
Регулярність та баланс – найкращі провідники на шляху до результату. А ще хороший тренер, який допоможе підібрати навантаження і підтримає у моменти згаслої мотивації.
Вплив способу життя
Навіть найкращу програму тренувань не можна розглядати у відриві від способу життя. Тренування – лише один із компонентів. Життя поза спортзалу грає велику роль. Харчування, сон та рівень стресу – фактори, які визначають, чи допоможуть тренування досягти мети. Важливо зробити раціон здоровим, наскільки можливо, стежити за якістю сну, а стрес, що зашкалює, знижувати. У цьому допоможуть, наприклад, заняття йогою та дихальними практиками
Через 3 тижні тренувань вже можна перевірити результат. Найкраще за об'єктивними показниками - вимірювання обсягів та складу тіла. Якщо результат є, продовжуйте так само. Змінювати програму варто, якщо вона перестала давати результат. Це означає, що навантаження стало недостатнім і потрібно його збільшити для прогресу.
І, звичайно, найкраща підказка — ваше самопочуття. Якщо тренування вам подобаються, а після них ви відчуваєте заряд сил і бадьорості, то варто продовжувати.
МІНІ-ТРЕНУВАННЯ - ВІДМІННИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ ТИХ, У КОГО НЕ ВИСТАЧАЄ ЧАСУ НІ НА ЩО
Ці заняття замінюють одне довге тренування, розбиваючи безперервну рутину на кілька дрібніших.
Ви можете поставити запитання, чи корисні кілька міні-тренувань, як одна індивідуальна сесія, і відповідь: Так! Дослідження показують, що вам не обов'язково виконувати всі вправи відразу, щоб вони сильно змінили ваше життя. Рух протягом дня так само ефективний.
Скільки вправ достатньо?
Відповідно до Центру з контролю та профілактики захворювань, дорослі повинні прагнути щонайменше 150 хвилин аеробних вправ помірної інтенсивності або 75 хвилин аеробних вправ високої інтенсивності щотижня. Центр також наголошує на важливості силових тренувань не менше 2 днів на тиждень. Ці заняття мають бути зосереджені на тренуваннях всього тіла та націлених на основні групи м'язів. Щоб відповідати цим рекомендаціям, багато людей слідують фітнес-програмі, яка включає одну більш тривале тренування на день. Однак ви також можете розбити її на кілька міні-тренувань, щоб отримати ті самі переваги та отримати результат.
Переваги міні-тренувань
Напевно, головна перевага — це можливість займатися спортом, навіть на це немає часу. Але є ще кілька плюсів, які внесуть позитивні корективи до вашого порядку дня.
Поліпшення загального стану здоров'я
Численні дослідження показали, що накопичення вправ у короткі проміжки часу аналогічно впливає на організм, як і повноцінне заняття в спортзалі.
Тренують витримку
Перш, ніж отримати результат від будь-якого тренування, потрібен час і наполегливість. На жаль, багато людей перестають тренуватися ще до того, як матимуть шанс пожинати плоди від вправ. Хорошою новиною є те, що короткі міні-тренування протягом дня можуть полегшити виконання рутини.
Покращує настрій та стимулює роботу мозку
Виконання коротких фізичних вправ (всього 3-5 хвилин) протягом дня може стимулювати роботу мозку та підвищує настрій. Відповідно, це фізичне навантаження буде на радість.
Зменшує кров'яний тиск
Виявляється, міні-тренування допомагають не лише зменшити вагу, а й стабілізувати тиск. Може допомогти знизити кров'яний тиск
Вчені виявили, що три 10-хвилинні прогулянки протягом дня знизили кров'яний тиск краще, ніж за одну 30-хвилинну прогулянку у передгіпертензивних людей.
Так що тепер у вас є альтернатива повноцінного тренування, головне, виберіть для себе підходящу і сплануйте графік, який буде вам не тягарем.
Домашнє завдання: виконати комплекс вправ для розвитку сили ніг.
https://ligafitness.com.ua/sport/vydy-fitnesu-yakyj-napryam-trenuvan-obraty/
План роботи з предмету фізична культура
10.02.2026
гр. В - 24 1/9
Тема: Настільний теніс
Урок № 161
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.
Якщо говорити про історію настільного тенісу, то можна відзначити, що факти про його розвиток дещо суперечать один одному. Одні фахівці вважають, що даний вид спорту вперше зародився в Азії - Японії або Китаї, однак навіть у цих країнах багато з цією думкою не згодні. Невідомо, коли саме і де саме було покладено початок гри, настільний теніс в історії про це явних слідів не залишив. Більшість експертів схиляється до того, що трапилося це в Англії, де він з'явився в якості одного з напрямків королівського тенісу.
Також існує думка про час його зародження - у другій половині XIX століття, але яка країна є батьківщиною настільного тенісу - не ясно. Знову ж слід згадати про те, що в XVI столітті в Англії і у Франції була популярна гра без яких-небудь строгих правил, де використовували спочатку пір'яний, а потім - гумовий м'яч. Судити про це можна по збереженим для відстеження історії розвитку настільного тенісу малюнків із зображенням ракеток з натягнутими струнами по аналогії тих, що використовуються сьогодні для сучасного великого тенісу. Ракетки не були стандартизовані. Поступово змінювалась іх форми. З'явилися фанерні ракетки, їхня вага зменшилась майже втроє. Стали застосовуватись і нові матеріали для обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр та ін. Змінювались і правила гри. Назву «пінг-понг» було зареєстровано у 1901 році Джоном Джаквесом і продано братам Паркер. Її утворено зі сполучення двох звуків: Пінг — звук м'яча, коли він ударяється в ракетку, і Понг — коли м'яч відскакує від столу. Особливо помітний поштовх розвитку настільного тенісу дала поява пористої, губчатої гуми (губки), яку стали застосовувати як накладку на ракетку[2]. В Англії пінг-понг як вид спорту визнали ще на початку 1900 року. Як би там не було, спочатку з відкритих майданчиків теніс перемістився в приміщення, де в нього грали на підлозі. Далі для цієї мети пристосували два столи, встановлені на певній відстані один від одного.
Ще одним кроком до розвитку стало з'єднання столів один з одним з натягом між ними сітки. Вважається, що теніс тоді був гранично простий грою і будь-якого складного інвентарю, а також підготовки спеціальних майданчиків вона не вимагала, що сприяло повсюдному її поширенню.
Де з'явилися перші правила гри
Даним місцем, згідно з історією виникнення настільного тенісу, неспроста вважається Англія, саме там вперше почали вести рахунок до 30 очок і навіть запровадили спеціальну форму учасників - смокінги та вечірні сукні, природно, в залежності від статевої приналежності гравців. На щастя, у тих, хто вивчає це питання, є можливість порівняти гри того часу і ті, що діють сьогодні, зокрема, основною відмінністю є порожній м'яч. Якщо вірити історичним фактам, то відправився в Америку Джеймс Гібб звернув увагу на дитячі маленькі м'ячики, які виявилися порожніми. Ними він спробував грати в настільний теніс, повернувшись до Англії, і зрозумів, що таке рішення набагато ефективніше цільного. У цей момент історія виникнення настільного тенісу зробила ще один невеликий прорив.
Черговий вагомий крок настільного тенісу по світу трапився в 1901 році, коли на офіційному рівні зареєстрували його назва - «пінг-понг». Роком раніше настільний теніс був визнаний видом спорту - саме тоді і пройшли перші в історії пінг-понгу змагання. У той же час офіційний турнір провели в Індії, і з тих пір почалося активне хід гри по всій Європі. Поширювалася вона досить швидко, що стало причиною створення міжнародної Федерації. Перший Чемпіонат Світу пройшов в 1927 році в Лондоні, і на протязі наступних 30 років аналогічні змагання проводилися щорічно, за винятком військового часу.
У 1958 році запустили Чемпіонати Європи.
В реальному часі в настільному тенісі домінуючими вважаються спортсмени з КНР, які часто не знаходять себе в рідній збірній і відправляються виступати за інші країни.
Класифікація прийомів техніки гри в настільний теніс.
Техніка настільного тенісу – це комплекс спеціальних засобів, необхідних спортсмену для успішного ведення гри.
Техніка гри дає можливість вирішувати конкретні тактичні завдання у різних ігрових ситуаціях. Враховуючи особливості діяльності гравців з настільного тенісу, всі спеціальні рухи та спеціалізовані положення класифікуються на чотири групи:
1) вихідне положення (стійка);
2) переміщення (пересування);
3) способи тримання ракетки (хватки);
4) технічні прийоми (удари).
До введення в гру м'яча, прийому подачі і підготовки до удару тенісист повинен зайняти вихідне положення, яке дає змогу швидко виконати удар.
2. Стійки
Вихідне положення (стійка) в настільному тенісі – це положення тіла, при якому тенісист готується до прийому м'яча, посланого суперником.
Вихідне положення (стійка) тенісиста:
- правобічне (правостороння) – з півобертом лівим боком до суперника;
- нейтральне (середня) – обличчям до столу;
- лівобічне (лівостороння) – з півобертом правим боком до суперника.
Вихідне положення кожного гравця індивідуальне. Воно залежить від зросту, довжини рук, фізичних даних, швидкості реакції, координації рухів, техніки і стилю гри, володіння технічним арсеналом ігрових прийомів, а також від індивідуальних особливостей.
Важливо не тільки віднайти відповідну для удару позицію, але й передусім сконцентрувати увагу перед прийомом м'яча. При розсіяній увазі і недостатній зібраності навіть правильна стійка не зможе забезпечити результативність удару.
3. Способи переміщення
У грі тенісисти найчастіше використовують наступні способи (різновиди) переміщень:
- однокроковий;
- багатокроковий;
- стрибками.
3.1. Однокроковий – кроками, переступанням, випадами (з правої-лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки).
Однокроковий спосіб переміщення використовується гравцями на незначні відстані, або для того, щоб зайняти оптимально правильну позицію. При цьому крок в напрямку м’яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять в потрібну для виконання удару позицію (рис.1). Удар також можна виконувати одночасно з кроком, що значно збільшує його силу.
Переступання використовують для поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад – тенісист нібито переминається з ноги на ногу, випади – в основному для прийому коротких або косих м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися.
Рис. 1. Однокроковий спосіб пересувань.
3.2. Багатокроковий спосіб пересування – приставними кроками, схресними кроками.
Приставні кроки використовуються в основному для переміщень вправо-вліво. При цьому перший, основний крок виконують ближньою до м’яча ногою, а другу підтягують до основної стійки (рис. 2).
Рис. 2. Пересування приставними кроками.
Схресні кроки гравці часто використовують при грі в середній чи дальній ігрових зонах (рис.3).
Рис. 3. Пересування схресними кроками.
3.3. Переміщення стрибками (з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу) гравці використовують дуже рідко. Стрибки і ривки вважають неефективними, так як при цьому можна легко загубити рівновагу. Крім цього, повернення у вихідне положення, або перехід на нову позицію займе значно більше часу, чим при переміщенні кроками.
4. Способи тримання ракетки
Спосіб тримання ракетки називається «хваткою». Хватка ракетки визначає подальше освоєння техніки гри.
Розрізняють два способи тримання ракетки (хватки):
- вертикальну (азіатську, так звану хватку "пером");
- горизонтальну (європейську, так звану хватку "ножем").
При вертикальній хватці великий і вказівний пальці охоплюють ручку ракетки так, як зазвичай тримають авторучку, тобто «хватка пером». Решта три пальці зручно розташовуються на тильній стороні ракетки віялом або накладаються один на другий.
Ця хватка забезпечує високу рухливість кисті, що дозволяє виконувати складні, сильно кручені подачі (рис. 4).
Рис. 4. Вертикальна хватка ракетки
При горизонтальній хватці ручку ракетки обхоплюють трьома пальцями – середнім, безіменним і мізинцем; вказівний витягують уздовж краю ракетки, а великий розташований на іншій стороні і злегка стикається з середнім пальцем. Ручка ракетки при цьому лягає на долоню руки по діагоналі. Горизонтальна хватка найкраще підходить для виконання різноманітних атакуючих і захисних ударів (рис. 5).
Рис. 5. Горизонтальна хватка ракетка
Основна перевага європейської хватки - це можливість вести гру зліва (з права) атакуючими і захисними ударами, без значних переміщень біля столу. В наш час все більше азійських гравців віддають перевагу цьому "класичному" способу тримання ракетки.
Є три різновиди горизонтальної хватки:
- універсальна (ребро ракетки між великим та вказівним пальцями);
- зі зміщенням ребра в сторону великого пальця;
- зі зміщенням ребра в сторону вказівного пальця.
При підборі ракетки головний критерій, щоб вона зручно лежала в руці. Ракетка повинна стати природнім продовженням руки, щоб гравець міг виконувати різні рухи.
Домашнє завдання: Запитання для самоконтролю
1. Назвати стійки тенісистів.
2. Які є різновиди переміщень?
3. Що означає «хватка»?
4. Назвати види «хваток» та дати характеристику.
Рекомендована література: https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=SGkMVsBKrHA&ab_channel=%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 відео урок настільний теніс
http://sportschool4.edu.kh.ua/zavdannya_dlya_distancijnogo_navchannya/tenis_nastiljnij/
методичні рекомендації настільний теніс
https://urok.osvita.ua/materials/sport/63206/attachment-download/25556/
https://www.youtube.com/watch?v=slRsPwg4LJ0
https://vseosvita.ua/library/embed/0100dgc2-7a62.docx.html
1. Настільний теніс: Правила змагань. – К.: Олімпійська література, 2012. – 58 с.
2. Ребріна А., Коломієць Г., Деревяненко В. Настільний теніс. Перший рік навчання: Методичний посібник – К.: Літера ЛТД, 2010. – 144 с.
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий