Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету фізична культура
01.12.2025
гр. Мк - 23 1/9
Тема: Волейбол.

Урок № 216 - 217

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.

Тактика гри в нападі.

До індивідуальних тактичних дій в нападі відносять дії без м'яча (вибір місця) і власне з м'ячем (під час другої передачі, подачі, нападаючого удару). До групових тактичних дій відносять взаємодії 2-5 гравців, які вирішують частину загальнокомандного завдання. Прийняте ділення команди в момент розстановки на передній і задній лініях виражається у взаємодії гравців всередині ліній і між лініями. Їх дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча, але і зоною, звідки гравець буде виконувати технічний прийом. Ці взаємодії здійснюються: - між гравцями задньої і передньої лінії (гравці, що приймають подачу чи нападаючий удар зі зв'язуючим гравцем під час гри зв'язуючого на передній лінії); - те ж саме, але під час виходу зв'язуючого гравця з другої лінії (друга передача на удар) з нападаючими передньої лінії; - приймаючих подачу або нападаючий удар з нападаючими гравцями; - нападаючих з нападаючими в момент імітації нападаючого удару і передачі в стрибку партнеру. За структурою переміщення нападаючих взаємодії можна поділити на три групи: 1. Взаємодії без зміни напряму переміщення (кожний гравець діє у своїй зоні). 2. Зі зміною напряму переміщення. 3. Зі схрещеним переміщенням (комбінації “Хрест”, “Зворотній хрест”). Командні тактичні дії включають три системи: 1. З другої передачі гравцем передньої лінії. 2. З другої передачі гравцем, який виходить із задньої лінії. 3. З першої передачі або передачі в стрибку після імітації нападаючого удару.

Командні тактичні дії у нападі Командні тактичні дії у нападі прямо залежать від системи гри, яку обирає команда. Якщо не говорити про початковий етап підготовки гравців, де всі гравці і виконують перше командне торкання, і почергово передачу під атаку, і атакувальні дії, то можна виділити такі системи гри команди: - 4:2 – коли на майданчику знаходяться два гравці, які виконують передачу під атаку, та чотири, які виконують завершальні атакувальні дії; - 5:1 – система гри команди, коли гравець, що виконує передачу під атаку, один, решта гравців – нападники. Саме тому виникає поділ гравців за ігровими амплуа.

Є 5 амплуа: зв’язуючий, догравальний, центральний блокуючий, діагональний і ліберо. «Зв’язуючий гравець» – гравець, який найкраще володіє технічним прийомом «передача м’яча зверху», оскільки передача під атаку в основній своїй більшості здійснюється саме таким способом. Зв’язуючий гравець має володіти високою надійністю різних передач м’яча в різних ігрових ситуаціях. Враховуючи, що ця ігрова функція передбачає практичну 11 реалізацію тактичного задуму гри, до гравців, що виконують передачі для атаки, висуваються виключно високі вимоги як до організаторів ігрових дій. Основні його обов’язки в нападі: точно спрямувати передачу для ударів у простих і складних тактичних комбінаціях, враховуючи особливості кожного нападника; розігрувати комбінації з урахуванням розташування гравців противника, що ставлять блок; вміло виходити з задньої лінії (з різних зон) для передачі під удар не тільки при прийомі подач суперника, але і в процесі гри, в контратаках проявляти ініціативу в нападі. «Догравальник» – прийом м’яча після подачі суперника, від прийому залежить, м’яч якої зручності доведеться обробляти зв’язуючому. «Діагональний гравець» – набір очок, більшість передач зв’язуючого йде саме на нього, він – бомбардир. «Нападник». Залежно від системи гри команди виділяють нападників першого темпу, другого темпу та при системі гри 5:1 – діагонального нападника. Нападник першого темпу завжди першим розпочинає рух у зону нападу, саме від того, наскільки вчасно буде виконане його переміщення, залежить розвиток подальших атакувальних дій команди. У більшості випадків гравець першого темпу виконує свої функції у центральній частині сітки, також на нього покладають функції центрального блокувального – гра перед сіткою та блок. Нападник другого темпу та діагональний гравець починають свій рух у визначену ігровою комбінацією зону після гравця першого темпу. У більшості випадків вони діють з краю сітки. На них також покладається функція крайнього блокувального. «Ліберо» – гравець, який може виходити на майданчик необмежену кількість разів, але за обумовленою правилами гри послідовністю, замість будь-якого гравця задньої лінії, він діє по всьому периметру майданчика й підбирає м’ячі, страхує партнерів. До його основних функції відносять гру у прийомі та захисті, він не може виконувати атакувальні дії вище верхнього краю сітки. У сучасному волейболі все частіше стали використовувати гравця «ліберо» для другого командного торкання при передачі під атаку, якщо перше командне торкання виконано не досить чітко та зв’язуючий гравець не має змоги його виконати або сам здійснює його. Але атакувальні дії з другої передачі гравця ліберо можна здійснювати лише у тому випадку, якщо: він виконує передачу під атаку способом «зверху» і знаходиться на задній лінії ігрового майданчика; способом «знизу» на будь-якій з двох ліній ігрового майданчика; якщо передача виконана способом «зверху» та гравець «ліберо» знаходиться на передній лінії ігрового майданчика, то атакувальні дії можна виконувати лише нижче верхнього краю сітки. Саме тому у командних тактичних діях заведено виділяти: - взаємодію гравців команди при організації атак з прийому подачі суперника, тобто стандартні комбінації, які награються залежно від системи гри команди – 5:1, 4:2; 12 - взаємодію гравців команди при організації контратакувальних дій після прийму нападаючого удару суперника, тобто догравання м’яча. У першому та другому випадку також заведено розподіляти організацію атаки через зв’язуючого гравця, що знаходиться на передній та на задній лініях. У випадках, коли зв’язуючий гравець знаходиться на передній лінії, розглядають варіанти атаки гравців команди після першого командного торкання та після передачі зв’язуючого гравця. Тобто, атака на сторону суперника буде здійснюватися у першому випадку у два командних торкання, а у другому випадку– в три. У випадках, коли зв’язуючий гравець заходиться на задній лінії і виходить для передачі, мають місце взаємодії при першому командному торканні, тобто прийомі м’яча, у зонах 1, 6, 5 . Ефективність командної тактики нападу залежить від рівня технічної підготовленості кожного гравця окремо та команди у цілому, злагодженості дій усіх гравців та окремих ланок, точності виконання попередньо поставлених завдань та своєчасної її корекції. Найрезультативнішою систему гри у нападі вважають систему 5:1, коли на майданчику знаходиться один зв’язуючй гравець, який постійно виконує другу передачу під атаку, окрім випадків, коли йому не зручно виконувати її через неякісний прийом або він сам його виконує. При такій системі гри, коли зв’язучий знаходиться на задній лінії, він може загравати усіх трьох нападників передньої лінії та гравців задньої лінії. Те ж саме, коли на передній лінії. Їй віддають перевагу усі висококваліфіковані команди, тому що вона дозволяє застосовувати найгостріші, складні і цікаві тактичні комбінації. Найвища ефективність досягається тут у тому випадку, коли нападники володіють ударами, різними за швидкістю та висотою передач.