Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету фізична культура
10. 11. 2025
гр. Мк - 22 1/9
Тема: Баскетбол

Урок № 210-211

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи. Запропановано два комплекси (на вибір)

Вправи на розвиток координацію

Вправи з баскетбольним м'ячем

Комплекс тренувань (удосконалення техніки)

Принципи взаємодії гравців у зонному захисті

1. При сучасній організації зонного захисту гравці діють за правилом "гравець опікує гравця", не обмежуючись територіальними межами, що виключають переміщення і гру на перехоплення. 2. Гра на м’яч – це основний принцип, на якому ґрунтується вся структура зонного захисту. Гравець, що опікує нападаючого з м’ячем, повинний наблизитись до нього й активно протидіяти, інші ж гравці знаходяться між м’ячем і кошиком і уважно стежать за кожною передачею, відповідно змінюючи своє розташування, готові перехопити м’яч і допомогти один одному. 3. Рух м’яча обумовлює переміщення гравців. Кожен рух м’яча супроводжується переміщенням захисника. З рухом м’яча захисник змінює своє місце розташування. У цьому випадку він 4 стає відповідальним за нову територію, залишаючи свого підопічного без опіки. Переміщення гравців обумовлені зонною побудовою, що застосовується командою. 4. Дії захисників при переміщенні нападаючих. Коли нападаючі використовують заслони, наведення і переміщуються з однієї зони в іншу, захисники повинні передавати підопічного своїм партнерам. 5. Обґрунтовані переміщення. У процесі гри захиснику доводиться часто змінювати територію відповідальності для того, щоб закрити незахищену зону або відкритого гравця, а такожу випадках перехоплення м'яча. 6. Команди, що застосовують зонний захист, широко використовують захисні комбінації, що атакують, з метою оволодіння м'ячем. 2. Методи боротьби проти зонного захисту. 1. Швидкий прорив. 2. Створення чисельної переваги. 3. Використання універсальних засобів нападу. 4. Пресинг. Швидкий прорив Одним з діючих методів боротьби проти зонного захисту є напад швидким проривом. Встановлено, що зростання індивідуальної майстерності баскетболістів дозволяє збільшити кількість випадків застосування швидкого прориву. Це пояснюється, насамперед , умінням виявити активність, ініціативу й агресивність дій гравців у захисті і тим самим забезпечити команді більш часте володіння м'ячем, а також розширити коло типових ігрових ситуацій, з яких можна успішно атакувати швидким проривом. До них варто віднести: укидання м'яча через лицьову і бокову лінії; груповий пресинг на своїй половині майданчику і пресинг по всьому полю; 5 проведення оптимальної кількості проривів у чисельній меншості. Гравці повинні вміти використовувати також резерви для збільшення кількості проривів із традиційних ситуацій, тобто після перехоплення й оволодіння м'ячем, що відскочив від свого щита. Нажаль, дані педагогічних досліджень свідчать, що ці ігрові ситуації для проведення швидкого прориву використовуються лише в 50% випадків. Причини: відсутність награної системи початкових переміщень гравців, що забезпечують умови для швидкості і надійності першої передачі; не використовуються сприятливі умови для застосування ведення м'яча з метою подолання територіального простору, здійснення першої фази атаки і збільшення партнерів у прориві. Необгрунтоване відмовлення від проведення швидкого прориву не можна виправдати ніякою тактикою. Треба керуватися ще і тим, що ефективність цього виду нападу найвища - від 65 до 70 %. Створення чисельної переваги (перевантаження) при застосуванні позиційного нападу Дана задача вирішується арифметичною дією: там, де захищається один гравець, розташовуємо двох нападаючих, там, де два - трьох і т.д.. У приведених прикладах, мал.1, кількісна перевага створюється на тому фланзі атаки, де розташовуються два захисника. Таким же чином чисельна перевага створюється проти передньої лінії оборони, мал.2. Напрямок передачі обумовлюється діями захисників. Якщо до гравця з м'ячем підходить захисник 5, м'яч передається гравцеві 6, якщо підходить захисник 4, передача виконується нападаючому 4. У першому випадку, мал.1, створення чисельної переваги більш переважно, тому що розбір гравців утруднений, і захист буде діяти з запізненням.

Таким чином, у нападі проти зонного захисту добре проглядається своєрідна організована структура нападаючих дій: первинне створення чисельної переваги, створення чисельної рівності, повторне створення чисельної переваги. Кожна складова може функціонувати самостійно, тобто в результаті її проведення може виникнути кидкова позиція. Основна умова успішного проведення атаки проти зонного захисту - це чітка організація дій команди, що виключає затяжні підготовчі дії. Досить здійснити цілеспрямоване розміщення гравців динамічно, з ходу: мистецьки і доцільно використовувати прийоми гри і тактичні дії (ведення і передачу м'яча, переміщення, відволікаючі маневри, заслони, наведення) які повинні бути добре награні і застосовуватися комплексно, в сполученні зі швидкістю виконання. Треба домогтися такій цілеспрямованості і швидкості дій, щоб захист не був здатний контролювати переміщення нападаючих і рух м'яча. Основною і єдиною підготовчою дією команди повинно стати доцільне розміщення гравців.

Повторити техніку передачі м'яча