Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету з фізична культура

14.05.2025
гр. Гз - 23 1/9
Тема: Футбол.

Урок № 228- 229

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.

Стартові прискорення з різних стартових положень ( з низького старту, зі стрибом, з поворотом, зміна положення ніг)

Вправи на розвиток швидкості

Вправи з футбольним м'ячем

Групові тактичні дії в захисті

Тактика захисту.

Гра в захисті припускає організацію позиції і дій гравців з метою запобігти чи ускладнити атакуючим можливість наблизитися до воріт і завдати точного удару. Усі дії команди, що обороняється, є відповідними на дії атакуючих і обумовлюються особливостями тактики суперника. Гра в обороні різноманітна, багатопланова і спрямована на захист воріт, на активну боротьбу за оволодіння м'ячем і організацію успішної атаки.

Групові тактичні дії в захисті. Позиційна гра в захисті — це коли гравці захисту розташовуються на полі так, щоб мінімізувати можливості для атакувальних дій суперника. Страхування — це підтримка партнера по команді, який вступає у відбір або дуель за м'яч. Страхуючий гравець розташовується за партнером і готовий підстрахувати у разі помилки або втрати позиції.

Основні принципи вибору позиції в захисті. Перекриття зон. Кожен гравець повинен контролювати свою зону поля, перекриваючи можливі шляхи передачі або просування суперника. Розташування між м’ячем і воротами. Основна позиція захисника повинна бути такою, щоб унеможливити прохід м'яча або суперника до воріт. Це означає, що захисник повинен знаходитися між нападником і власними воротами. Збереження балансу. Команда не повинна концентрувати всіх гравців на одній стороні поля або в одному місці. Важливо рівномірно розподіляти гравців по полю для ефективного захисту. Тиск на м'яч. Один із гравців завжди повинен активно пресингувати гравця з м'ячем, щоб змусити його зробити помилку або передачу в менш небезпечну зону.

Основи страхування в захисті. Чому важливо страхувати партнера? Захисник, який вступає в дуель із суперником, може програти її. Якщо його партнери вчасно не підстрахують, команда може отримати небезпечну атаку. Тому інші гравці повинні бути готовими негайно замінити того, хто намагається відібрати м'яч. Як організувати страхування? Підстраховувати гравця, який йде на відбір, повинен інший гравець захисту або півзахисту, перебуваючи за ним на відстані 2-5 метрів, що дозволяє швидко реагувати на розвиток ситуації. Практичний приклад: Якщо центральний захисник вийшов вперед на перехоплення м'яча, один із крайніх захисників або опорний півзахисник повинен зайняти його місце в центрі, щоб не залишати зону без нагляду.

Індивідуальні дії в захисті: «Закривання»«Закривання» — це одна з основних тактик у футболі, яка використовується захисником для нейтралізації атаки суперника. Це індивідуальна дія, коли захисник намагається перекрити доступ до м'яча або небезпечну зону, створюючи тиск на атакуючого гравця.

Основні принципи «закривання»: Зайняття правильної позиції: Захисник повинен стати між суперником і м'ячем або небезпечною зоною (воротами), щоб перекрити можливість для удару або передачі. Позиція тіла повинна бути напівбоком до суперника, щоб мати можливість реагувати як на спроби пройти вперед, так і на спроби обіграти захисника. Відстань до суперника: Захисник повинен тримати таку відстань, щоб не дати супернику прорватися, але й мати можливість заблокувати його рух у будь-який момент. Якщо захисник стоїть занадто далеко, атакуючий зможе легко пройти вперед, якщо занадто близько — суперник може скористатися фінтами і залишити захисника позаду. Контроль простору: Захисник має контролювати не тільки суперника, але й відкриті зони, куди той може віддати передачу або переміститися. Основна мета — змусити суперника рухатися в менш небезпечну для воріт зону або передбачуваний напрямок.

Реакція на рухи суперника: Уміння читати наміри атакуючого є ключовим у «закриванні». Захисник має бути готовим швидко змінювати позицію, якщо суперник використовує фінти або змінює напрямок руху.5. Тиск на суперника: Постійний тиск з боку захисника може змусити суперника зробити помилку або поспішити з прийняттям рішення. Важливо не тільки закривати гравця, але й не дозволяти йому комфортно приймати м'яч або готуватися до удару.

Основні помилки при «закриванні»: Неправильна позиція тіла: захисник стає занадто близько або далеко, що дає супернику можливість обіграти його. Відсутність концентрації: якщо захисник не уважний до дій суперника, його можна легко обіграти або вивести з гри. Зайва агресія: занадто активні спроби відібрати м'яч можуть призвести до порушення правил або втрати позиції.

Повторити удар з льоту

Удари з льота – одна з найбільш складних технічних прийомів гри. Навчаючись цим ударам, слід звернути увагу на правильність дотику ноги що б’є з м’ячем. Наприклад, гравець виконує удар по м’ячу що летить збоку від нього, намагаючись потрапити у ворота. Краще повернутися обличчям до м’яча і в момент його наближення, нахиляючи тулуб в сторону опорної ноги, нанести удар серединою підйому в середину м’ячі. Як правило, коли удар виходить правильно, м’яч летить точно в ціль. Ця ж особливість характерна для ударів з льоту внутрішньою стороною стопи і зовнішньою частиною підйому.

Мабуть, з усіх видів ударів з літа найскладнішим є удар через голову. Він виконується так. Коли м’яч опускається до рівня плечей, тулуб необ ¬ обхідно подати тому, опорну ногу зігнути в колінному суглобі, а б’є ногу направити різко вгору, завдавши удару посередині м’ячі. Щоб м’яч не полетів при цьому вгору, тому, слід завдати удару в той момент, коли носок ноги що б’є «дивиться» вгору. Такий удар особливо гарний і несподіваний для суперника, коли футболіст завдає його в польоті.

А тепер про найбільш типові помилки. Найчастіше у початківців футболістів зустрічається наступний недолік: що б’є нога не рухається паралельно землі, або опорна ставиться дуже близько від м’яча. У результаті, як правило, виходить неточний або слабкий удар, а часом і зрізає м’яча. Виправити цей недолік можна так. Потрібно виконати 8-10 ударів по м’ячу в стінку після підкидання або відскоку від землі. При цьому слід акцентувати увагу відповідно або на нахилі верхньої частини тулуба в напрямком піднии опорної ноги, або ж на правильній постановці опорної ноги. Після того, як цю вправу буде освоєно, слід разом з парт ¬ нером повправлятися в ударах з літа, поперемінно посилаючи м’яч один одному.
Удари з полулета виконуються в момент відскоку м’яча від землі. Такі удари, як правило, дуже сильні. Ними користуються при дальніх передачах, обстрілі воріт. Удар з полулета виконується всіма сторонами стопи, але частіше за все серединою і зовнішньою частиною підйому. Робиться це так. При приземленні м’яча опорна нога ставится поруч з м’ячем і згінається в коліні. Нога, що б’є відводиться назад, а потім швидко спрямовується до м’яча. У момент удару носок сильно відтягується вниз, тулуб відхиляється назад.

Домашнє завдання: згинаннята розгинання рук в упорі на брусах