План роботи з предмету фізична культура
3.12.2024
Гр. В - 24 1/9
Тема: Волейбол
.jpg)
Урок № 45 - 46
Завдання: Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи з предметами.
Комплекс вправ з м'ячем для розвитку спритності
Спецальні вправи волейболіста
Техніка нападаючого удару
Гравцеві атакуючого плану потрібно вільно володіти технічними прийомами нападаючих дій. Він повинен вміти: 19 – стрибати атакувати з місця, з одного кроку та з розбігу, з поворотом тулуба; – робити різні по довжині стрибки та стрибки з будь-якої ноги; – атакувати м’ячі «перехідні» через сітку, віддалені від сітки; – стежити за майданчиком суперника й уміти атакувати в заданому напрямку; – доводити м’яч з другої лінії зв’язуючому гравцю, оскільки від якості його доведення залежить атака гравців першої лінії [7]. Нападаючий удар складається з чотирьох фаз: розбігу, стрибка, удару по м’ячу і приземлення. У фазі розбігу, наскоку і стрибка гравець визначає траєкторію і швидкість польоту м’яча, коректує швидкість свого переміщення, виконуючи один або два кроки в сповільненому темпі. Якщо передача занижена, то швидкість руху гравця різко зростає і ходьба переходить у біг. Якщо ж м’яч направлений по високій траєкторії, то швидкість руху збільшується, а інколи й уповільнюється. Потім гравець виконує наскок, яким він і регулює підхід до м’яча. Від розбігу та стрибка залежить ефективність гри з використанням сили інерції, що утворюється горизонтальною швидкістю розбігу для стрибка угору [10, 12]. Висота стрибка обумовлена вибуховим характером скорочення м’язів, максимальним нарощуванням швидкості махових рухів рук на початку відштовхування. Замах рук для збільшення стрибка та для удару по м’ячу випрямляється у момент закінчення відштовхування від підлоги. Права рука робить замах, ліва одночасно з правою піднімається угору, за рахунок рук тулуб піднімається строго угору. Під час виконання розбігу та стрибка зусилля волейболіста направлені на досягнення найбільшої висоти стрибка та максимальної його точності по відношенню до траєкторії польоту м’яча. Після виконання удару по м’ячу гравець приземляється на дві ноги одночасно. Навчання нападаючому удару. Пояснення значення замаху лівою рукою, показати позитивні та негативні сторони замаху двома руками й однією рукою, пояснення та показ приземлення на дві ноги після атаки. Після пояснення спроба повторити дані елементи техніки гравцями. Після оволодіння підвідними вправами імітаційного характеру, можна переходити до виконання нападаючих дій з волейбольним м’ячем через сітку. Спочатку необхідно навчити гравців атакуючим діям з четвертої зони в першу. Слід пояснити та показати, де повинен знаходитися м’яч під час атаки, як накладається кисть на м’яч, куди повинен дивитися зв’язуючий гравець під час доведення м’яча та під час атакуючих дій, яку позицію слід займати гравцеві при відході від сітки після нападаючого удару. Із замахом обох рук з напівприсіду необхідно стрибнути угору. Руки замахом слід підняти вище за голову, права рука робить замах. Підхід до м’яча регулюється наскоком. У момент атаки м’яч завжди має бути попереду та напроти правого плеча. М’яч для удару накривається кистю в вищій точці стрибка. У момент удару по м’ячу лікоть руки, що б’є, не має бути опущений вниз і при опусканні вниз руки до стегна не повинен опускатися раніше передпліччя. Гравець після стрибка приземлюється на обидві ноги [2, 5, 6, 7]. Якщо в атаці необхідно попасти в першу зону, то кисть накладається по центру м’яча, якщо між четвертою та п’ятою зонами, то кисть лягає на ліву сторону м’яча. Відхід для атаки робиться вздовж бічної лінії. Під час доведення м’яча зв’язуючому нападаючий повинен встигнути поглянути на протилежний майданчик. Потім основний зір він направляє на м’яч, а периферичним зором продовжує стежити за майданчиком суперника. При атаці з другої зони вимоги до нападаючого гравця ті ж, що і при атаці з третьої та четвертої зон. Але якщо м’яч треба направити між другою та першою зонами, то кисть накладається на праву сторону м’яча. При атаці з третьої зони не можна атакувати в шосту зону суперника. Атакувати можна лише ліворуч між першою та другою зонами або праворуч між четвертою та п’ятою зонами. При атаці 21 ліворуч кисть накладається на м’яч з правого боку, при атаці праворуч – з лівого боку. Відхід від сітки назад для атаки робиться в три кроки лише у бік шостої зони. Всі останні вимоги ті ж, що і для нападаючих в інших зонах.
Методичні вказівки. При імітації нападаючого удару слід звернути увагу на відхід від сітки на зігнутих ногах, на стрибок з напівприсіду, на замах обох рук. Наскок має бути такої довжини, щоб м’яч знаходився попереду гравця. У момент удару по м’ячу лікоть руки, що б’є, не має бути опущений вниз. Лікоть залишається в такому положенні до опускання руки до стегна та приземлення на дві ноги.
Основи техніки блокування
Загальновідомо, що немає кращого захисту, чим правильно поставлений блок. Гравець, що освоює блок, повинен знати, де, в якій зоні необхідно займати вихідне положення, чому готуватися до блоку потрібно на зігнутих ногах і на зігнутих ногах пересуватися вздовж сітки, що підніматися угору слід без подвійного стрибка. М’яч, кисть блокуючого та місце, куди прямує удар, повинні знаходитися на одній лінії. Якщо гравець який підготовився до виконання блоку з якоїсь причини в ньому не задіяний, він повинен швидко виконати переміщення назад для участі в страховці та захисті. Блокування – найбільш дієвий засіб нейтралізації нападаючих ударів суперника. З його допомогою перегороджується дорога м’ячу. Виконують його в переважній більшості випадків після попереднього переміщення з вихідного положення нестійкої рівноваги. Володіючи блоком, команда успішно здійснює захисні дії та при цьому виводить з рівноваги атакуючих гравців і всю команду суперника. Блокування – це технічний елемент, що змушує нападаючого завдавати удару в напрямі, зручному для суперників. Але для цього необхідно добре володіти одиночним і груповим блокуванням. Чітко організоване блокування значно полегшує прийом м’яча для гравців передньої та задньої лінії захисту. Блокуючий гравець повинен закривати певний напрям, правильно вибирати місце для стрибка та вчасно стрибати. Це уміння має бути відпрацьоване до автоматизму.
Для 23 успішного опанування техніки одиночного блокування потрібно твердо засвоїти, що у вихідному положенні гравець згинає ноги до напівприсіду. Він стоїть обличчям до сітки, ноги поставлені ширше за плечі, стопи знаходяться на одній лінії, кисті рук розташовані на рівні плечей (руки можуть бути опущені вниз). Вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Основним зором спортсмен стежить за гравцями та майданчиком суперника, периферичним – за м’ячем. Він готовий стрибнути на блок або виконати переміщення в потрібному напрямку. Швидкість переміщення блокуючого гравця на майданчику залежить від висоти траєкторії польоту м’яча [3, 12]. Стрибок на блок відрізняється від стрибка нападаючого гравця. Нападаючий використовує для стрибка інерцію розбігу й активну роботу рук з великим маховим рухом. Блокуючий використовує в основному силу ніг, стрибає з місця та частково із замахом рук. Якщо при розбігу стопорячий крок доводиться на п’яту, то при виконанні блоку стопорячий крок при переміщенні вздовж сітки виконується внутрішньою частиною стопи. Для погашення горизонтальної швидкості після переміщення в сторону перед стрибком блокуючий виконує стопорячий крок, виставляючи махову ногу в сторону, потім приставляє до неї опорну та стрибає угору. У кінці переміщення бігом виконує поворот до сітки грудьми, після чого – стопорячий крок. Останній крок при пересуванні вздовж сітки виконується як «наприжка» та стопорить (за типом розбігу при нападаючому ударі). Стрибок угору виконується активним розгинанням ніг і тулуба, а також різким маховим рухом руками угору. У момент стрибка руки в зігнутому положенні гравець проносить перед тулубом так, щоб не зачепити сітку, та випрямляє їх угору-вперед. Підняті угору-вперед руки розташовуються паралельно, кисті рук напружені, пальці розведені. Великі пальці декілька зближують, щоб м’яч не пролетів між кистями; передпліччя знаходяться на такій відстані від верхнього краю сітки, щоб м’яч не міг пролетіти між ними та сіткою. Якщо м’яч пролетів мимо рук, то блокуючий до приземлення повинен різко обернути голову в сторону польоту м’яча, щоб встигнути розвернути тулуб ще до приземлення [4]. 24 Блокуючі в будь-якій зоні стрибають лише угору. У момент постановки блоку тулуб трохи згинається в тазостегновому суглобі, ноги випрямлені. Завдяки цьому гравець має більш стійке положення у верхній точці стрибка, що виключає падіння на сітку. Блокуючий приземлюється на ноги, зігнуті в колінах, на те ж місце, від якого він відштовхнувся. Опустившись на зігнуті ноги, гравець не лише вбереже себе від травми, він відразу ж готовий переміщатися по майданчику, повторно стрибати, атакувати, грати в захисті та страховці. Виконавши блокування, волейболіст продовжує уважно стежити за м’ячем і гравцями. Все це він зможе зробити без зусиль, якщо виконає приземлення на зігнуті ноги. Таким чином, гравець повинен готуватися до блокування на зігнутих ногах, пересуватися теж на зігнутих ногах, приземлятися після стрибка на зігнуті ноги. Він також повинен здійснювати самострахування в радіусі трьох метрів. Важливою функцією при блокуванні є самострахування, яке може виконуватися як під час постановки блоку, так і при відскоку м’яча. При перельоті м’яча після блокування на свою сторону блокуючі гравці ще в безопорному положенні повертають голову та контролюють м’яч. У разі потреби при приземленні після блоку гравці включаються в страховку або в прийом м’яча .
Вправи професійно - прикладної гімнастика
Професійна-прикладна фізична підготовка(ППФП) – це підсистема фізичного виховання, що найліпше запеспечує формування й удосконалення властивостей і якостей, що мають істотне значення для конкретної професійної діяльності
Підйом тулуба 2х 25р., стрибки на пліобокс 2х15с., планка - 30с., вправи з гантелями для рук 7 вправ.
Домашнє завдання:: виконати зворотні віджимання 30р.
http://infiz.dp.ua/misc-documents/repozit/ZO-A1/A1-0000-32-C4-19.pdf
http://nubip.edu.ua/sites/default/files/u373/silabus_24-24_tmv_voleybol.pdf
1. Борисов О.О. Основи теорії методики викладання волейболу і футболу. К.: Люскар, 2004. 664 с. 2. Волейбол: Навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності та спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю. В.В. Туровський, М.О. Носко, О.В. Осадчий, С.В. Гаркуша, Л.В. Жула. Київ, 2009. 138 с. 3. Кудряшов Є.В. Побудова і контроль тренувального процесу у волейболі. Луганськ: Поліграфресурс, 2005. 254 с. 4. Носко М.О., Архипов О.А., Жула В.П. Волейбол у фізичному вихованні студентів: [підручник]. К.: «МП Леся», 2015. 396 с. 5. Спортивні ігри: навч. посібник для студ. фак. фіз. культури педагогічних вищих навчальних закладів: у 2 томах: [Ж.Л. Козіна, Ю.М. Поярков, О.В. Церквна, В.О. Воробйова]; під ред. Ж.Л. Козіної. Том 1: Загальні основи теорії і методики спортивних ігор. Харків: Точка, 2010. 200 с
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий