Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету фізична культура
6.11.2024
гр. Обл - 24 1/11
Тема: Баскетбол.

Урок № 23 - 24

Завдання: Біг та його різновиди.. Загальнолрозвивальні вправи.

Правила безпеки під час занять баскетболом

Правила безпеки під час занять баскетболом

1. Мати власну і відповідну до виду діяльності спортивну форму.
2. Бути уважним і зосередженим під час пояснення, розповіді, показу і виконання вправ, завдань і т. ін.
3. Інтенсивно виконувати розминку, імітаційні та спеціальні вправи.
4. Без дозволу вчителя не починати виконання вправ і завдань.
5. Не розслаблятися і не відволікатися під час виконання вправ і завдань.
6. Не починати виконання вправи або завдання без точного уявлення про його технічні особливо сті виконання.
7. Надавати необхідну допомогу однокласникам за потреби.
8. Перед уроком зняти всі прикраси, що можуть спричинити травми.
9. Довге волосся повинно бути зібране в «хвіст» або заплетене в косу.
10. Нігті мають бути коротко острижені.
11. Окуляри повинні бути на резинці, мати рогову оправу.
12. Не кидати м’яч під ноги гравцям.
13. Не передавати або подавати м’яч ногою.
14. Про своє погане самопочуття або травми (або свого товариша) негайно повідомити вчителя.
ЗАБОРОНЕНО без дозволу вчителя брати інвентар і виконувати фізичні вправи; без нагляду вчителя перебувати в спортивній залі та виконувати кидки в кільце; бити ногами баскетбольний м’яч.
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО висіти на дужці кільця, залазити на баскетбольний щит.

Під час ведення м’яча

1. Не бити по м’ячу кулаком або долонею.
2. Не дивитися на м’яч, а бачити ігрове поле, партнерів, суперників.
3. Уникати зіткнень.

Під час передач м’яча

1. Не виставляти пальці вперед, назустріч передачі.
2. Не передавати м’яч різко з близької відстані.
3. Не передавати м’яч, якщо його не бачить партнер.
4. Не передавати м’яч у ноги, живіт, коліна.

Під час кидків м’яча в кошик

1. Не бити по руках.
2. Не штовхати в спину.
3. Не стояти під кошиком.

Під час гри

1. Не штовхати в спину і ліктями.
2. Не ставити підніжок.
3. Не вибивати м’яч зверху під час ведення його суперником.
4. Не виривати м’яч ззаду, через стегно, однією рукою.
5. Не чіпляти суперника за руки.

Історія розвитку баскетболу

Походження назви «баскетбол» вказує на суть гри (англ. basket означає “кошик”, “ball” – м’яч). Це командна спортивна гра. Мета гри: закинути більшу кількість м’ячів у кошик суперника та водночас не дати іншій команді закинути у власний кошик. Історичний аспект. Історичні знахідки в Південній Америці дали підставу вважати, що попередником гри в баскетбол є гра «пок-та-пок», яка виникла близько 2500 років тому в племенах інків, майя та ацтеків. Кам’яна стіна огороджувала ігровий майданчик, по краях якого високо над землею висіло по одному дерев’яному кільцю. Дві команди (3–4 особи в кожній) змагалися, хто закине більше каучукових куль у кільце суперника. За правилами грати можна було тільки ліктями, колінами або стегнами, за гру руками суворо карали. Майя й інки грали в цю гру, щоб розважитися, а ацтеки ставилися до неї, як до священного дійства. Вони споруджували майданчик поруч із храмом та до початку гри запрошували жреця «освятити» його. Жрець чотири рази кидав м’яч у кільце й відразу поступався місцем гравцям. Однак справжньою батьківщиною баскетболу по праву вважається США, зокрема місто Спрингфілд штату Массачусетс. Наприкінці ХІХ сторіччя, 1891 року, доктор Джеймс Нейсміт (1861–1939), викладач фізичної культури, випадково вигадав нову гру. Гра настільки сподобалася молоді, що через рік Нейсміт вигадав тринадцять правил для гри. Багато з них дійсні й до сьогодні. Згодом, після проведення перших змагань, ці правила дещо змінилися. Однією з причин цих змін було те, що були введені щити, до яких кріпилися кошики. Так, 1893 року вперше з’явилися залізні кільця з сіткою, наступного року була збільшена довжина обхвату м’яча до 76,2–81,3 см. У 1894 році баскетбол вийшов на офіційний рівень, були опубліковані перші офіційні правила гри. У 1895 році були введені штрафні кидки з відстані 5 метрів 25 сантиметрів. Із Сполучених Штатів баскетбол поширився спочатку в країни Сходу – Японію, Китай, а потім в Європу і Південну Америку. На ІІІ Олімпійських іграх у Сент-Луїсі 1904 року американці організували показовий турнір між командами декількох міст. 7 Від 1919 до 1931 року почали виникати національні федерації баскетболу. Баскетбол почав інтенсивно розвиватися в Європі: Чехії, Литві, Естонії, Латвії, Італії, Франції. 18 червня 1932 року в Женеві була утворена Міжнародна федерація баскетболу (FIBA), до якої увійшли 8 країн. Генеральним секретарем було обрано сера Вільяма Джонса. У 1935 році відбувся І чемпіонат Європи (Женева) з баскетболу серед чоловіків. Переможець – команда Латвії. У 1938 році– І чемпіонат Європи серед жінок – чемпіоном стала команда Італії (Рим). До програми ХІ Олімпійських ігор баскетбол було введено 1936 року. У Берліні на турнірі взяли участь команди 21 країни. Переможцем стала команда США. Золоту медаль разом з командою отримав і засновник баскетболу Джеймс Нейсміт. Жіночий баскетбол був уведений до програми Олімпійських ігор 1976 року в Монреалі.

Вправи з баскетбольним м'ячем

Спортивні ігри як засіб загальної фізичної підготовки здобувачів освіти.

Спортивні ігри можна з упевненістю назвати універсальним засобом фізичного виховання всіх категорій населення -від дітей дошкільного віку до пенсіонерів. З їх допомогою досягається мета - формування основ фізичної та духовної культури особистості, підвищення ресурсів здоров'я як системи цінностей, активно і довгостроково реалізованих в здоровому способі життя. Велика роль спортивних ігор у вирішенні завдань фізичного виховання в широкому віковому діапазоні, таких, як формированя усвідомленої потреби в освоєнні цінностей здоров'я, фізичної культури і спорту; фізичне вдосконалення і зміцнення здоров'я як умови забезпечення і досягнення високого рівня професіоналізму в соціально значущих видах діяльності; природозгідне і індивідуально прийнятне розвиток фізичного потенціалу, що забезпечує досягнення необхідного і достатнього рівня фізичних якостей, системи рухових умінь і навичок; фізкультурний загальну освіту, спрямоване на освоєння інтелектуальних, технологічних, моральних і естетичних цінностей фізичної культури; актуалізація знань на рівні навичок проведення самостійних занять і умінь залучати до них інших .

Ефективність спортивних ігор у сприянні гармонійному розвитку особистості пояснюється, по-перше, їх специфікою; по-друге, глибоким різнобічним впливом на організм займаються розвитком фізичних якостей і освоєнням життєво важливих рухових навичок; по-третє, доступністю для людей різного віку і підготовленості (рівень фізичного навантаження регулюється в широкому діапазоні - від незначної в заняттях з оздоровчою спрямованістю до граничного фізичного і психічного напруження на рівні спорту вищих досягнень); по-четверте, емоційним зарядом, тут за цією ознакою всі рав * ни - «і старий, і молодий»; по-п'яте, спортивні ігри унікальне видовище, за цією ознакою з ними не можуть зрівнятися інші види спорту.

Спортивні ігри широко представлені в фізичному вихованні в установах загальної та професійної освіти. У навчальній роботі це баскетбол, волейбол, гандбол, футбол; в позакласній фізкультурно-спортивної та оздоровчої роботи, крім названих, культивуються настільний теніс, бадмінтон, хокей, теніс та ін.

В системі додаткової освіти спортивні ігри представлені досить широко: в дитячо-юнацьких спортивних школах, спеціалізованих дитячо-юнацьких школах олімпійського резерву, дитячо-юнацьких клубах фізичної підготовки, різних оздоровчих клубах, на фізкультурно-спортивних заняттях в місцях відпочинку і т.п.

Спортивні ігри широко застосовуються в тренуванні спортсменів практично всіх видів спорту як ефективний засіб загальної фізичної підготовки, розвитку фізичних якостей і збагачення рухового досвіду спортсменів, особливо молодих. В ігрових видах спорту «інші» (по відношенню до обраної грі) спортивні ігри також включаються в число засобів загальної та спеціальної фізичної підготовки.

Технічні прийоми гри.

Техніка переміщень

Переміщення – основа техніки баскетболу. Для переміщення по майданчику гравець використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. За допомогою цих прийомів він може правильно вибрати місце, відірватися від суперника, що його опікає і вийти в потрібному напрямі для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання прийомів. Крім того, від правильної роботи ніг при переміщенні та дотримання рівноваги залежить ефективність технічних прийомів з м'ячем: передач у русі та стрибку, ведення і обведення, кидків у стрибку та ін.

Ходьба в грі застосовується рідше від інших прийомів переміщення. Вона використовується головним чином для зміни позиції в коротких паузах або при зниженні інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу в поєднанні з бігом. На відміну від звичайної ходьби, баскетболіст переміщується на ногах, злегка зігнутих у колінах, що забезпечує йому можливість для миттєвих прискорень.

Біг є головним засобом переміщення у грі. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різних стартових положень, у будьякому напрямі, обличчям або спиною вперед, швидко змінювати напрям і швидкість бігу Різке, несподіване для суперника збільшення швидкості бігу або стартове прискорення, називається в спортивних іграх ривком. Ривок – кращий засіб звільнення від опіки суперника і вихід на вільне місце. Для здійснення ривка перші 4–5 кроків роблять короткими і дуже різкими (ударними), ногу ставлять з передньої частини стопи. Тулуб нахиляють уперед, руки згинають під прямим кутом, рухають ними енергійно в такт крокам.

Стрибки використовують як самостійні прийоми. Вони є і елементами інших прийомів техніки. Найчастіше гравці користуються стрибками вгору і вгору в довжину або серіями стрибків. Застосовують два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконують частіше з місця з основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Відштовхування здійснюється потужним розгинанням ніг, енергійним рухом тулуба і рук вперед–угору. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовують зазвичай при виконанні кидків у кільце і при боротьбі за оволодіння м’ячем, що відскочив від щита. Стрибок поштовхом однією ногою виконують з розбігу. Відштовхування роблять таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. Останній крок розбігу перед відштовхуванням роблять дещо ширше від попередніх. Поштовхову ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, виставляють вперед і пружно ставлять для поштовху перекатом з п’яти на пальці. Іншою ногою роблять активний мах вперед–угору, а в момент проходження загального центра маси тіла над опорою її згинають у кульшовому й колінному суглобах. Зупинки дають змогу баскетболістові своєчасно припинити рух, завдяки чому звільнитися від опіки суперника, отримати позиційну перевагу для подальших дій. У грі застосовують зупинки двох різновидів: двома кроками і стрибком .

Повороти. Нападник використовує повороти для відходу від захисника, укриття м’яча від вибивання, для фінтів із подальшою атакою кошика. Є два способи поворотів – вперед і назад. Поворот уперед виконують переступанням у той бік, куди баскетболіст повернений обличчям, а поворот назад – у бік, куди він повернений спиною. .

Зупинка двома кроками . Зупинка стрибком При повороті на місці гравець переносить загальний центр маси тіла на одну ногу, яка є ніби віссю обертання. Ноги згинає дещо більше від звичайного. Для збереження рівноваги тулуб нахиляє уперед. Опорна нога знаходиться на передній частині стопи, яка під час повороту не зміщується, а тільки розвертається в сторону кроку іншою ногою. Виконуючи поворот у русі, гравець зближується з суперником і ставить ступню опорної ноги розгорнуто в напрямі передбачуваного повороту. Потім без жодної затримки він повертається по ходу руху на неопорну ногу. 2.1.3.

Техніка володіння м’ячем

Техніка володіння м’ячем містить такі прийоми: ловлення, передачі, ведення і кидки м’яча в кошик.

Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. Ловлення м’яча двома руками – найбільш простий і надійний спосіб оволодіння м’ячем. Підготовча фаза: якщо м’яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, слід витягнути руки назустріч м’ячу, напруженими пальцями й кистями, утворюючи ніби воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча . Підготовча фаза (а) ловлення м’яча; тримання м’яча двома руками (б) Основна фаза: у момент зіткнення з м’ячем потрібно обхопити його пальцями. Зближуючи кисті, руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизаційним рухом, що зменшує силу удару м’яча, що летить. Заключна фаза: після прийому м’яча тулуб знову подають трохи вперед; м’яч, закриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до подальших дій. Якщо м’яч летить трохи нижче від рівня грудей, то гравець присідає глибше, ніж зазвичай, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м’яча. При ловленні м’яча, що летить низько, руки опускають, кистями й пальцями утворюючи ніби розкриту чашу (відстань між мізинцями обох рук не повинна перевищувати кілька сантиметрів. Ловлення м’яча двома руками Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками . Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі.

Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча згідно з класифікацією

Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками . Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі. Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча . Передача м'яча двома руками від грудей – основний спосіб, що дає змогу швидко і точно спрямувати м’яч партнерові на близьку або середню відстань порівняно в простій ігровій обстановці, без щільної опіки суперника (. Передача двома руками від грудей Підготовча фаза: кистями з розставленими пальцями вільно охоплюють м’яч, що утримується на рівні пояса, лікті опускають. Колоподібним рухом рук м’яч підтягають до грудей. Основна фаза: м'яч посилають уперед різким випрямлянням рук майже до відмови, доповнюючи його рухом кистів, що додає м'ячу зворотнє обертання. Заключна фаза: після передачі гравець розслаблено опускає руки, випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для решти способів передачі). Передачу м'яча двома руками зверху найчастіше використовують на середній відстані при щільній опіці суперника. Положення м'яча над головою дає можливість точно перекинути його суперникові через руки захисника . Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову. Основна фаза: гравець, різким рухом рук розгинаючи їх у ліктьових суглобах і роблячи рух кистями, спрямовує м’яч партнерові. Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей.

Передача

Одним з найважливіших і найбільш технічно складних елементів баскетболу є передача м'яча. Це найголовніший елемент в грі розігруючого захисника. Основа чіткого, цілеспрямованої взаємодії баскетболістів у грі це точна передача м'яча. Результативні передачі, тобто пас гравцеві, який вражає кільце суперника, враховуються при складанні фінального протоколу гри.

Баскетбол

Гравець, який віддає пас, відповідає за своєчасність, точність, швидкість передачі, її раптовість для суперників і за зручність обробки м'яча. При передачі м'яча впевненість є дуже важливим фактором. При цьому слід дотримуватися основного правила - "Не впевнений - не давай" і "Винен той, що дає." Гравець, який передає м'яч, несе відповідальність за те, щоб переданий м'яч точно дійшов до адресата. Згідно зі статистикою 95% випадків перехоплень і втрат винен гравець, який передає пас.

Простота це ключ до вміння робити точні передачі. Хороший пас повинен бути легким і позбавленим напруги. Такі паси виконуються з відстані 1,5 - 5,5 м, більш далекі паси можуть бути перехоплені суперником. Виконуючи передачу і прийом м'яча необхідно мати повний огляд поля і осмислення ігрової ситуації. Хороший гравець повинен володіти тактичним мисленням і відмінним периферичним зором.

Основні способи передачі м'яча в баскетболі:

- Пас від плеча;
- Пас від грудей;
- Пас з-за голови;
- Паси знизу, збоку, з рук в руки.

Передача від грудей є найефективнішим і найбільш поширеним способом передачі м'яча партнерам, поки між гравцями по команді немає суперників. Тримати м'яч слід близько до грудей і штовхають його вперед, випрямляючи зап'ястя таким чином, щоб кисті рук розгорнулися. Після виконання кидка великі пальці рук повинні опинитися внизу, а тильні сторони долоні повинні бути поверненими один до одного. Кидок слід виконувати так, щоб м'яч летів в напрямок грудей приймаючого. Зазвичай м'яч направляється по прямій - це найшвидший спосіб передачі м'яча своєму партнерові.