План роботи з предмету фізична культура
27. 11.2024
гр. Обл - 24 1/11
Тема: Баскетбол
Урок № 29-30
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи. Запропановано два комплекси (на вибір)
Вправи на зміцнення м'язів рук.
Вправи з баскетбольним м'ячем
Повторити техніку передач м’яча
Відповідно виділяють передачі м'яча від голови (зверху), від грудей, від плеча, знизу, збоку, над головою (гаком), однією і двома руками. Всі перераховані передачі можуть здійснюватися з місця, в стрибку, в русі або після ведення.
Повторити техніку ведення м'яча.
У баскетболі розрізняють два способи ведення м'яча – високе та низьке. Ведення дозволяє звільнитись від опіки суперника, вийти з м'ячем з – під щита після успішної боротьби за відскок і організувати стрімку контратаку
Техніка оволодіння м’ячем та протидії
Виривання м'яча. Якщо захисникові вдалося захопити м'яч, то насамперед слід спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м'яч якомога глибше двома руками, а потім різким обертальним рухом угору або униз вирвати в суперника, зробивши одночасно поворот тулубом. М'яч треба повертати навколо горизонтальної осі, що полегшує подолання опору суперника.
Вибивання м’яча – один з прийомів, що найчастіше використовують при грі в захисті, що дозволяє заволодіти м'ячем. Вибивання м'яча в грі виконують з рук суперника або при веденні м'яча. Вибивання м’яча з рук суперника. Захисник зближується з нападником, активно перешкоджаючи його діям з м'ячем. Для цього він виконує неглибокі випади з витягнутою до м'яча рукою, відступаючи потім у вихідну позицію. У зручний момент вибивання м'яча здійснюється різким (зверху або знизу) коротким рухом кисті з щільно притиснутими пальцями Вибивання м’яча при веденні.
Захисник, рухаючись з однаковою швидкістю з нападником, вибирає момент, коли м’яч відскакує від підлоги, і «найближчою» до суперника рукою вибиває м’яч .
Перехоплення м'яча в грі здійснюється при його передачі або при його веденні. Успішність перехоплення м'яча при передачі залежить від інтуїції і швидкості реакції захисника, а також від його вміння правильно займати позицію при опіці суперника.. Якщо нападник чекає м'яч на місці, не виходить назустріч йому, то перехопити його порівняно неважко, слід ловити м'яч однією або двома руками в стрибку після ривка. Зазвичай нападник виходить на м'яч. У цьому випадку захисникові потрібно на короткій відстані набрати максимально можливу швидкість і випередити суперника на шляху до м'яча. Щоб уникнути зіткнення з нападником, захисник трохи відхиляється від нього.
Перехоплення м'яча при веденні – більш складний за координацією рухів прийом. Порівнявшись з нападником збоку, необхідно підлаштуватися до його ритму і швидкості ведення м'яча. Потім за рахунок несподіваного, миттєвого виходу з-за спини суперника захисник приймає м'яч, що відскочив, на кисть, і, змінивши напрямок руху, продовжує розпочате ведення м'яча.
Для цього захисник вистрибує угору і накладає кисть на м’яч у той момент, коли суперник готовий випустити його з рук.
Відбивання м'яча при кидку – також ефективна протидія кидку. Успішність його виконання вимагає від захисника мобілізації уваги, прояву швидкості реакції і швидкісно-силових якостей. Найкращим моментом для відбивання є неконтрольований нападником політ м’яча у кошик. Оволодіння м'ячем під щитом. Після кидка нападника захисник повинен перегородити суперникові шлях до щита, зайняти стійке положення, потім боротися за відскок, швидко і своєчасно вистрибуючи для оволодіння м'ячем. Стрибок виконується як однією, так і двома ногами після невеликого розгону або з місця. Високо вистрибнувши і оволодівши м'ячем, гравець при приземленні широко розставляє ноги і згинає тулуб, щоб у силовій боротьбі перешкодити суперникові зайняти вигідне положення відносно щита й м'яча.
Принципи взаємодії гравців у зонному захисті
1. При сучасній організації зонного захисту гравці діють за правилом "гравець опікує гравця", не обмежуючись територіальними межами, що виключають переміщення і гру на перехоплення. 2. Гра на м’яч – це основний принцип, на якому ґрунтується вся структура зонного захисту. Гравець, що опікує нападаючого з м’ячем, повинний наблизитись до нього й активно протидіяти, інші ж гравці знаходяться між м’ячем і кошиком і уважно стежать за кожною передачею, відповідно змінюючи своє розташування, готові перехопити м’яч і допомогти один одному. 3. Рух м’яча обумовлює переміщення гравців. Кожен рух м’яча супроводжується переміщенням захисника. З рухом м’яча захисник змінює своє місце розташування. У цьому випадку він 4 стає відповідальним за нову територію, залишаючи свого підопічного без опіки. Переміщення гравців обумовлені зонною побудовою, що застосовується командою. 4. Дії захисників при переміщенні нападаючих. Коли нападаючі використовують заслони, наведення і переміщуються з однієї зони в іншу, захисники повинні передавати підопічного своїм партнерам. 5. Обґрунтовані переміщення. У процесі гри захиснику доводиться часто змінювати територію відповідальності для того, щоб закрити незахищену зону або відкритого гравця, а такожу випадках перехоплення м'яча. 6. Команди, що застосовують зонний захист, широко використовують захисні комбінації, що атакують, з метою оволодіння м'ячем. 2. Методи боротьби проти зонного захисту. 1. Швидкий прорив. 2. Створення чисельної переваги. 3. Використання універсальних засобів нападу. 4. Пресинг. Швидкий прорив Одним з діючих методів боротьби проти зонного захисту є напад швидким проривом. Встановлено, що зростання індивідуальної майстерності баскетболістів дозволяє збільшити кількість випадків застосування швидкого прориву. Це пояснюється, насамперед , умінням виявити активність, ініціативу й агресивність дій гравців у захисті і тим самим забезпечити команді більш часте володіння м'ячем, а також розширити коло типових ігрових ситуацій, з яких можна успішно атакувати швидким проривом. До них варто віднести: укидання м'яча через лицьову і бокову лінії; груповий пресинг на своїй половині майданчику і пресинг по всьому полю; 5 проведення оптимальної кількості проривів у чисельній меншості. Гравці повинні вміти використовувати також резерви для збільшення кількості проривів із традиційних ситуацій, тобто після перехоплення й оволодіння м'ячем, що відскочив від свого щита. Нажаль, дані педагогічних досліджень свідчать, що ці ігрові ситуації для проведення швидкого прориву використовуються лише в 50% випадків. Причини: відсутність награної системи початкових переміщень гравців, що забезпечують умови для швидкості і надійності першої передачі; не використовуються сприятливі умови для застосування ведення м'яча з метою подолання територіального простору, здійснення першої фази атаки і збільшення партнерів у прориві. Необгрунтоване відмовлення від проведення швидкого прориву не можна виправдати ніякою тактикою. Треба керуватися ще і тим, що ефективність цього виду нападу найвища - від 65 до 70 %. Створення чисельної переваги (перевантаження) при застосуванні позиційного нападу Дана задача вирішується арифметичною дією: там, де захищається один гравець, розташовуємо двох нападаючих, там, де два - трьох і т.д.. У приведених прикладах, мал.1, кількісна перевага створюється на тому фланзі атаки, де розташовуються два захисника. Таким же чином чисельна перевага створюється проти передньої лінії оборони, мал.2. Напрямок передачі обумовлюється діями захисників. Якщо до гравця з м'ячем підходить захисник 5, м'яч передається гравцеві 6, якщо підходить захисник 4, передача виконується нападаючому 4. У першому випадку, мал.1, створення чисельної переваги більш переважно, тому що розбір гравців утруднений, і захист буде діяти з запізненням.
Таким чином, у нападі проти зонного захисту добре проглядається своєрідна організована структура нападаючих дій: первинне створення чисельної переваги, створення чисельної рівності, повторне створення чисельної переваги. Кожна складова може функціонувати самостійно, тобто в результаті її проведення може виникнути кидкова позиція. Основна умова успішного проведення атаки проти зонного захисту - це чітка організація дій команди, що виключає затяжні підготовчі дії. Досить здійснити цілеспрямоване розміщення гравців динамічно, з ходу: мистецьки і доцільно використовувати прийоми гри і тактичні дії (ведення і передачу м'яча, переміщення, відволікаючі маневри, заслони, наведення) які повинні бути добре награні і застосовуватися комплексно, в сполученні зі швидкістю виконання. Треба домогтися такій цілеспрямованості і швидкості дій, щоб захист не був здатний контролювати переміщення нападаючих і рух м'яча. Основною і єдиною підготовчою дією команди повинно стати доцільне розміщення гравців.
Домашнє завдання: підйом тулуба всід ю -34р., д - 30р.
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий