Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету фізична культура
28.11.2024
гр. В - 24 1/9
Тема: Волейбол

Урок № 43 - 44

Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.

Вправи з волейбольним м'ячем

Тактичні дії

Тактика гри в нападі. До індивідуальних тактичних дій в нападі відносять дії без м'яча (вибір місця) і власне з м'ячем (під час другої передачі, подачі, нападаючого удару). До групових тактичних дій відносять взаємодії 2-5 гравців, які вирішують частину загальнокомандного завдання. Прийняте ділення команди в момент розстановки на передній і задній лініях виражається у взаємодії гравців всередині ліній і між лініями. Їх дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча, але і зоною, звідки гравець буде виконувати технічний прийом. Ці взаємодії здійснюються: - між гравцями задньої і передньої лінії (гравці, що приймають подачу чи нападаючий удар зі зв'язуючим гравцем під час гри зв'язуючого на передній лінії); - те ж саме, але під час виходу зв'язуючого гравця з другої лінії (друга передача на удар) з нападаючими передньої лінії; - приймаючих подачу або нападаючий удар з нападаючими гравцями; - нападаючих з нападаючими в момент імітації нападаючого удару і передачі в стрибку партнеру. За структурою переміщення нападаючих взаємодії можна поділити на три групи: 1. Взаємодії без зміни напряму переміщення (кожний гравець діє у своїй зоні). 2. Зі зміною напряму переміщення. 3. Зі схрещеним переміщенням (комбінації “Хрест”, “Зворотній хрест”). Командні тактичні дії включають три системи: 1. З другої передачі гравцем передньої лінії. 2. З другої передачі гравцем, який виходить із задньої лінії. 3. З першої передачі або передачі в стрибку після імітації нападаючого удару. Тактика гри в захисті. Мета захисних дій – нейтралізація нападу суперника. Головне – не дати м'ячеві упасти на своїй стороні ігрового майданчика і не допустити технічної помилки. Загальну схему організації захисних дій обговорюють заздалегідь і будують в залежності від підготовленості гравців команди і особливостей тактики суперника. Як і в нападі, гра в захисті складається з індивідуальних, групових і командних дій. Індивідуальні тактичні дії включають в себе вибір місця і дій з м'ячем в момент прийому подач, нападаючих ударів м'яча, що відскочив від блоку, під час блокування і самострахування після блокування. 6 Групові тактичні дії в захисті передбачають взаємодії 2-5 гравців у різних ігрових епізодах. У зв'язку з вивченням трьох ліній обороти гравців ділять на блокуючих, страхуючих і захисників. Взаємодія гравців проявляється в груповому блокуванні (подвійному або потрійному), при прийомі нападаючих ударів та страхуванні. При відпрацюванні взаємодій між гравцями, які виконують різні завдання, велику роль відводять блокуючим. Залежно від їх гри будують свої дії страхуючі і захисники. Групові дії при прийомі нападаючих ударів зводяться до взаємодій: - захисників між собою; - захисників зі страхуючими; - захисників з блокуючими; - страхуючих між собою при подвійному (змінному) страхуванні. Зміст командних дій в захисті обумовлено наступними основними факторами: особливостями нападаючих дій команди суперника, виконавчою майстерністю своїх гравців, особливістю ігрової ситуації. Для прийому подач команди використовують в основному два варіанти розміщення гравців: в лінію і уступами. При розташуванні в лінію гравці стоять майже на одній лінії, не порушуючи правил розташування. При розташуванні уступами або в дві лінії, гравці стоять на різній відстані один від одного, не загороджуючи один одного. Для прийому атакуючих ударів використовують в основному три елементи розташування гравців в захисті: 1. В лінію – при страхуванні блокуючих вільним гравцем передньої лінії. 2. “Кутом вперед” – при страхуванні гравцем зони 6. 3. “Кутом назад” – при страхувнні блокуючих гравцями зон 5 і 1.

Силова подача

Силова подача у волейболі: основні правила та техніка

Силова подача у волейболі – це техніка подачі м'яча, при якій гравець надає максимальної сили удару, з метою досягти максимальної швидкості та впливу на противника. Основна мета цієї подачі – подолати оборону суперника та створити умови для успішної атакуючої дії своєї команди. Силова подача є однією з найефективніших і найнебезпечніших технік волейболу, і володіння нею є важливою навичкою для кожного волейболіста.

У силовій подачі гравцю необхідно зосередитися на точності удару та дотриманні правильної техніки, щоб забезпечити максимальну силу та контроль над м'ячем. Для цього важливо правильно взяти розбіг та забіг до м'яча, а також використати правильну механіку удару. Під час удару важливо зробити максимальну амплітуду руху руки, щоб надати м'ячу необхідну швидкість і силу.

Силова подача вимагає від волейболіста хорошої фізичної підготовки, оскільки вона потребує сили в руках, плечах та корпусі. Також важливими елементами силової подачі є координація рухів та концентрація гравця. Гравець має бути готовий до швидкого розвитку гри після подачі та готовий до захисту атаки суперника у разі невдачі.

Важливо відзначити, що силова подача є лише одним із варіантів подачі у волейболі, і вона може бути ефективна лише при правильному використанні та у певних ситуаціях. У реальній грі важливо змішувати силову подачу з іншими видами подач, щоб створювати різноманітність та ускладнювати завдання захисту суперника.

Тактику гри в волейболі прийнято ділити на тактику нападу і тактику захисту, причому залежно від принципу організації розрізняють наступні групи дій гравців: індивідуальні, групові, командні. Тактика гри в нападі. До індивідуальних тактичних дій в нападі відносять дії без м'яча (вибір місця) і власне з м'ячем (під час другої передачі, подачі, нападаючого удару). До групових тактичних дій відносять взаємодії 2-5 гравців, які вирішують частину загальнокомандного завдання. Прийняте ділення команди в момент розстановки на передній і задній лініях виражається у взаємодії гравців всередині ліній і між лініями. Їх дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча, але і зоною, звідки гравець буде виконувати технічний прийом. Ці взаємодії здійснюються: - між гравцями задньої і передньої лінії (гравці, що приймають подачу чи нападаючий удар зі зв'язуючим гравцем під час гри зв'язуючого на передній лінії); - те ж саме, але під час виходу зв'язуючого гравця з другої лінії (друга передача на удар) з нападаючими передньої лінії; - приймаючих подачу або нападаючий удар з нападаючими гравцями; - нападаючих з нападаючими в момент імітації нападаючого удару і передачі в стрибку партнеру. За структурою переміщення нападаючих взаємодії можна поділити на три групи: 1. Взаємодії без зміни напряму переміщення (кожний гравець діє у своїй зоні). 2. Зі зміною напряму переміщення. 3. Зі схрещеним переміщенням (комбінації “Хрест”, “Зворотній хрест”). Командні тактичні дії включають три системи: 1. З другої передачі гравцем передньої лінії. 2. З другої передачі гравцем, який виходить із задньої лінії. 3. З першої передачі або передачі в стрибку після імітації нападаючого удару. Тактика гри в захисті. Мета захисних дій – нейтралізація нападу суперника. Головне – не дати м'ячеві упасти на своїй стороні ігрового майданчика і не допустити технічної помилки. Загальну схему організації захисних дій обговорюють заздалегідь і будують в залежності від підготовленості гравців команди і особливостей тактики суперника. Як і в нападі, гра в захисті складається з індивідуальних, групових і командних дій. Індивідуальні тактичні дії включають в себе вибір місця і дій з м'ячем в момент прийому подач, нападаючих ударів м'яча, що відскочив від блоку, під час блокування і самострахування після блокування. 6 Групові тактичні дії в захисті передбачають взаємодії 2-5 гравців у різних ігрових епізодах. У зв'язку з вивченням трьох ліній обороти гравців ділять на блокуючих, страхуючих і захисників. Взаємодія гравців проявляється в груповому блокуванні (подвійному або потрійному), при прийомі нападаючих ударів та страхуванні. При відпрацюванні взаємодій між гравцями, які виконують різні завдання, велику роль відводять блокуючим. Залежно від їх гри будують свої дії страхуючі і захисники. Групові дії при прийомі нападаючих ударів зводяться до взаємодій: - захисників між собою; - захисників зі страхуючими; - захисників з блокуючими; - страхуючих між собою при подвійному (змінному) страхуванні. Зміст командних дій в захисті обумовлено наступними основними факторами: особливостями нападаючих дій команди суперника, виконавчою майстерністю своїх гравців, особливістю ігрової ситуації. Для прийому подач команди використовують в основному два варіанти розміщення гравців: в лінію і уступами. При розташуванні в лінію гравці стоять майже на одній лінії, не порушуючи правил розташування. При розташуванні уступами або в дві лінії, гравці стоять на різній відстані один від одного, не загороджуючи один одного. Для прийому атакуючих ударів використовують в основному три елементи розташування гравців в захисті: 1. В лінію – при страхуванні блокуючих вільним гравцем передньої лінії. 2. “Кутом вперед” – при страхуванні гравцем зони 6. 3. “Кутом назад” – при страхувнні блокуючих гравцями зон 5 і 1

Повторити техніку верхньої прямої подачі: ехніка виконання. Гравець стоїть обличчям до сітки. Ноги злегка зігнуті, ліва нога виставлена вперед. М'яч утримується лівою рукою, права піднята вгору для удару. М'яч підкидається вгору приблизно на 1 метр і трохи вперед. У момент підкидання м'яча вгору вага тіла переноситься на праву ногу, яка злегка згинається в колінному суглобі, тулуб нахиляється назад і злегка повертається в бік руки,яка виконує удар по м’ячу Слідом за рухом тулуба, права рука, згинається в ліктьовому суглобі і відводиться назад за голову. При ударі по м'ячу нога,що стоїть позаду випрямляється, вага тіла переноситься на ногу,що стоїть попереду. Рука що виконує удар, спочатку переміщується ліктем вперед, потім швидкість переміщення передпліччя вперед наростає, рука повністю випрямляється і виконує удар по м’ячу. Удар виконується серединою долоні дещо нижче центру м’яча,щоб він летів вперед і вгору Кидок м’яча, мабуть, найскладніша частина у цьому технічному елементі. Закинувши м‘яч занадто далеко назад, гравцю доведеться вигнути спину, в результаті чого потенційна сила і точність буде втрачена і м’яч полетить на майданчик суперника слабо, а в гіршому випадку буде посланий або в стелю, або в протилежну стіну,тобто на ігровий майданчик не потрапить Закинувши м’яч далеко вперед, потужність подачі також зменшиться. Гравцю що подає доведеться тягнутися за м’ячем, можливий навіть заступ за лінію. В такому випадку подача з великою ймовірністю буде провалена і м’яч не перелетить сітку. Тому на тренуваннях треба відпрацьовувати техніку підкидання м’яча, враховуючи кут,силу та висоту.