План роботи з предмету фізична культура
23.10.2024
гр. Обл - 24 1/11
Тема: Футбол.

Урок № 19 - 20

Завдання: Біг 2хв. спеціальні вправи футболіста.

Загальнорозвивальні вправи.

Зупинка м’яча у русі. Індивідуальні тактичні дії.

Зупинки м'яча

Зупинки служать засобом прийому й оволодіння м'ячем. Ціль зупинки – погасити швидкість м'яча, що котиться або летить для здійснення подальших дій.

Зупинка ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів.

Підготовча фаза – прийняття вихідного положення – характеризується переносом ваги тіла на опорну ногу, що трохи зігнута для стійкості. Нога, що зупиняє, посилається назустріч м'ячеві.

Рис. 5. Зупинка м'яча ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – підйомом; в-стегном

Робоча фаза – амортизуюучий рух зупиняючою ногою, яка трохи розслаблена. У момент зіткнення з м'ячем (або трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється [17,72].

Завершальна фаза – прийняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься убік зупиняючої ноги і м'яча.

Зупинка внутрішньою стороною стопи (Рис. 5, а). Для зупинки м'яча, що котиться, нога виноситься назустріч м'ячу. Стопа повернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи нога відводиться назад до рівня опорної ноги.

При зупинці м'ячів, які низько летять, у підготовчій фазі нога, що зупиняє, більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, які високо летять зупиняються в стрибку.

Зупинка підошвою. При наближенні м'яча, що котиться назустріч, нога виноситься вперед. Носок піднятий вгору під кутом 30–40°. Поступальний рух назад незначний.

Для того щоб зупинити підошвою м'яч, що опускається, необхідно точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент торкання м'яча землі він накривається (але не давиться) підошвою.

Зупинка підйомом. При зупинці м'ячів, що опускаються з високої траєкторії, стопа ноги, розташована паралельно землі (Рис. 5, б). Поступальний рух проводиться вниз-назад.

Зупинка стегном. Необхідно розташувати стегно під прямим кутом до м'яча, що летить (Рис. 5, в). М'яч стикається із середньою частиною стегна. Поступальний рух проводиться вниз-назад.

Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст повертається обличчям до м'яча (Рис. 6), ноги на ширині пліч або невеликого кроку (50–70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводиться назад, плечі і руки – вперед.

М'ячі, які високо летять, зупиняються грудьми в стрибку.

Рис. 6. Зупинка м'яча грудьми та переведення м'яча зовнішньої частиною підйому

Зупинка м'яча головою рідше використовується в грі, тому що вона важка за виконанням. Зупиняють м'яч переважно чолом (середина чола) поступальним рухом вниз або назад.

Зупинка м'яча з переведенням. Сучасний футбол характеризується тим, що гравці ще до прийому (зупинки) м'яча повинні прийняти рішення про подальші дії. Зупинки з переведенням саме і дозволяють не тільки погасити швидкість м'яча, але і цілеспрямовано змінити його напрямок, зручно підготуватися для подальших дій.

Переведення переважно виконуються убік (вправо – уліво) або назад (за спину) [18,240].

Розглянемо особливості переведення на прикладі переведення м'яча зовнішньою частиною підйому (Рис. 6). Нога, що зупиняє, виноситься вперед. Стопа розвертається назовні. Рух ноги назад за м'ячем проводиться з таким розрахунком, щоб накрити його в момент відскоку. Тулуб повертається убік подальшого руху м'яча.

Індивідуальні тактичні дії

Завданням тактики гри в захисті є відбирання м'яча у суперника, уповільнення атак, завдяки тактиці захисту має бути створена така обстановка, щоб суперник грав найменш ефективно та корисно.

Індивідуальний захист побудований на виборі позиції (розташуванні гравців), відборі м'яча в суперника і захисній тактиці воротаря. Захисник має бути повернутий обличчям до суперника і спиною до власних воріт (тобто бути на прямій лінії, що з'єднує суперника і середину власних воріт).

Індивідуальні тактичні дії складаються з протидії гравцю без м'яча та з м'ячем. Індивідуальні дії проти гравця, що не володіє м'ячем, вимагають від захисника вибору на полі правильної тактичної позиції, що дозволяє перешкоджати супернику одержати м'яч або здійснювати перехоплення м'яча.

Захисник на полі має розташовуватися між опікуваним гравцем і своїми воротами, «розриваючи» пряму лінію, що з'єднує нападаючого з центром воріт.

Успіх при оволодінні м'ячем перехопленням забезпечується правильним вибором позиції, своєчасним виходом на м'яч, випередженням нападаючого. Особливу роль при цьому грають швидкість реакції, уважність, уміння передбачати момент і напрямок передач.

Індивідуальна гра проти гравця з м'ячем складається з відбору м'яча, протидії передачам, веденню й ударам по воротах. Відбір м'яча захисник застосовує, якщо йому не вдалося перехопити м'яч. Вступати в боротьбу доцільно під час прийому нападаючим м'яча. У цей момент легше опанувати м'ячем, тому що нападаючий зосереджує увагу на обробці м'яча, і йому важко встежити за діями захисника.

При відборі м'яча вирішальну роль відіграють:а) правильно обрана позиція;б) оцінка ігрової ситуації;в) знання сильних і слабких сторін гри нападаючого;г)швидкість і рішучість дій;д) уміння користатися обманними рухами;є) володіння всім комплексом технічних прийомів захисника (підкати, вибивання м'яча, поштовх плечем тощо).

У гравця, що володіє м'ячем, захисник мусить прагнути відібрати м'яч або перешкодити виконанню ним грамотної передачі, проходу з веденням м'яча на вільну чи ударну позицію і виконанню удару по воротах.

Дії захисника будуть ефективні, якщо він буде займати позицію, що атакує, змушуючи суперника квапитися. Діючи проти гравця з м'ячем, захисник має розташовуватися в безпосередній близькості від нього, перекриваючи напрямок можливих передач, ударів по воротах і пересувань гравця до воріт. При цьому захисник має постійно прагнути відтіснити його до бічної лінії.

У боротьбу за м'яч доцільно вступати тоді, коли нападаючий втрачає над ним контроль або захисник упевнений в успіху своїх дій.

Штрафний удар

Футбольний матч складається не лише з ігрових моментів. Правила включають ще й "стандартні положення". До них відносять кутові та штрафні удари. Право на пробиття штрафного отримує команда, проти гравця якої сфолили. Втім, у зведенні футбольних правил є винятки та доповнення – давайте розбиратися з визначенням "штрафного удару" та особливостями його пробиття.

Штрафний удар – один із перших постулатів футбольних правил. Такий вид санкцій за порушення правил остаточно зміцнився у зведенні "футбольного законодавства" у 1874 році. У збірнику правил навіть описали конкретні порушення, за які команда отримувала право на пробиття штрафного. Які порушення караються такою санкцією?

Проти гравця, який володіє м'ячем, зроблено підніжку.
Гравець, який володіє м'ячем, атакований гравцем суперника - футболіст, що обороняється, ударив по тілу опонента, не торкаючись при цьому м'яча.
Польовий гравець команди навмисне зіграв рукою.
Гравець однієї команди наскакує, штовхає чи б'є свого опонента.

Штрафний удар – це можливість безперешкодно розіграти м'яч чи пробити по воротах. Гравці суперника розташовуються не менш як на відстані 9 метрів від точки, де встановлений м'яч.

Призначити штрафний удар арбітр має право в будь-якій точці футбольного поля, за винятком штрафної площі команди, що обороняється. Якщо гравці сфолили у своєму штрафному майданчику, призначається пенальті (11-метровий удар без стінки).

Штрафний удар можна розігрувати або виконувати прямий удар по воротах - якщо м'яч зі штрафного залетить у ворота, нікого не торкаючись на шляху, гол зараховується.

Згідно з оновленими футбольними правилами, у стінці при штрафному ударі можуть перебувати лише гравці команди-суперника. Якщо партнери по команді хочуть створити "обманну перешкоду", вони змушені шикуватися ближче, ніж за 9 метрів від м'яча.

Штрафний удар також називають вільним ударом, або стандартним положенням. Стандартним положенням також вважається кутовий удар.

Вільний (штрафний) удар у футболі — це удар, який виконується, щоб відновити гру після того, як гравець суперника порушив правила. Гравець команди, яка постраждала повинен виконувати штрафний удар з того місця, де відбулося порушення. І гра не поновлюється доти, доки м’яч не почне рухатися після свистка судді.

Команда отримує право на штрафний удар, коли суперник скоює проти неї фол. Щоразу, коли гравець виконує дію, яка не дозволена правилами футболу, суддя призначає штрафний удар команді, яка скоїла порушення.

Існує багато дій, які заборонено вчиняти на футбольному полі. Простіше кажучи, рефері застосує штрафний удар проти вашої команди якщо ви будете :

Стрибати на іншого гравця;
Бити ногою іншого гравця або намагатися це зробити;
Штовхати іншого гравця;
Завдавати удару або робити спробу це зробити іншому гравцеві (включаючи удар головою);
Чіплятися за гравця команди суперників;
Ставити підніжку або намагатися поставити підніжку іншому гравцеві.
Як “працює” штрафний удар?
Для виконання вільного удару м’яч повинен бути залишений на полі в тому місці, де відбулося порушення. Усі суперники повинні залишатися на відстані не менше 9 метрів від м’яча, поки гравець не нанесе по ньому удар. Гравець, який виконує штрафний удар, не може торкнутися м’яча двічі.
Існує п’ять елементів, які допомагають зрозуміти, як виконується штрафний удар.

М’яч повинен бути нерухомим перед тим, як гравець б’є по ньому ногою;
М’яч повинен чітко рухатися після удару ногою;
Вільний удар виконується з місця порушення;
Суперники повинні знаходитися на відстані не менше 9 від м’яча під час виконання вільного удару;
Гравець, який виконує удар, не може торкнутися м’яча знову, доки його не торкнеться інший гравець.
“Стінка” під час виконання штрафного удару
Штрафний удар завжди є небезпечним явищем для суперника, який порушив правила. Однак між гравцем, який виконує штрафний удар, і воротами стоїть те, що у футболі називається штрафною стінкою.
Але що саме являє собою штрафна стінка?
Стінка штрафного удару у футболі — це стіна, яка складається з футболістів, що стоять близько один до одного та утворюють пряму лінію перед гравцем, який виконує штрафний удар.
Основна причина, по якій будують стінку для штрафного удару, полягає в тому, щоб ускладнити удар гравцеві, який виконує штрафний.
Стінка утворюється під час майже всіх небезпечних штрафних ударів у футболі. Багато команд вирішують формувати штрафні стінки навіть перед штрафними ударами, які виконуються дуже далеко від воріт.
Отже, стінка зазвичай знаходиться на відстані 9 метрів від гравця, який виконує штрафний удар.
Після призначення штрафного удару арбітр матчу оцінює відстань у 9 метрів і використовує свій балончик, щоб позначити лінію, на якій футболісти можуть вишикуватися в стінку.
Не існує правил, які встановлюють обмеження на кількість гравців, які формують стінку штрафного удару. Стіна може бути сформована з будь-якої кількості гравців. Можливий варіант, коли стінка штрафного майданчика складається лише з одного гравця, а також можлива стінка штрафного майданчика, що складається з 11 гравців
Непрямі штрафні удари
Ми розповіли вам всі деталі класичного прямого штрафного удару, а зараз поговоримо про те, що таке непрямі штрафні удари.
Штрафний удар може бути як прямим, так і непрямим. Основна відмінність між прямим і непрямим штрафним ударом полягає в тому, що з прямого удару гравець може забити гол, а з непрямого штрафного забити гол він не має права.
Дехто вважає, що непрямі штрафні удари більше не є частиною гри, тому що гравці виконують їх не так часто, як прямі штрафні удари. Але арбітри все ще призначають їх.
Непрямий штрафний удар — це удар у футболі, коли гравець не може забити гол безпосередньо з цього удару. Після того, як гравець виконує непрямий штрафний удар, м’яч повинен торкнутися іншого гравця, перш ніж будь-який гравець зможе забити гол.
Якщо ви бачите, що штрафний удар виконується в межах штрафного майданчика, це завжди буде непрямий штрафний удар.
Арбітр призначає вільний удар у межах штрафного майданчика, коли в межах штрафного майданчика відбувається порушення правил. Гравець повинен виконати цей удар з місця порушення, і до нього застосовуються ті ж правила, що і до будь-якого непрямого штрафного удару.

Суддя призначає непрямий штрафний удар, коли :
- Гравець грає в небезпечній манері, без грубого контакту
- Гравець перешкоджає просуванню суперника без будь-якого контакту
- Гравець здійснює словесне порушення, включаючи образливі або нецензурні висловлювання та/або жести
- Коли гравець заважає воротареві випустити м’яч з рук
- Або коли гравець намагається вдарити по м’ячу ногою, коли воротар намагається випустити його з рук.
То як зрозуміти, що на полі буде виконуватись непрямий штрафний ?
Якщо ви спостерігаєте за грою і не впевнені, чи призначив суддя прямий або непрямий штрафний удар, раджу стежити за сигналом, який подає суддя.
Суддя подає сигнал про непрямий штрафний удар, піднімаючи руку над головою і не опускаючи її до тих пір, поки удар не буде виконаний і м’яч не торкнеться іншого гравця або не вийде з гри.
Вправи ППФП
Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) - це спеціально спрямоване і виборче використання засобів фізичної культури і спорту для підготовки людини до певної професійної діяльності.