План роботи з предмету фізична культура
29.10.2024
гр. В - 24 1/9
Тема: Баскетбол.
Урок № 29 - 30
Завдання: Біг та його різновиди.. Загальнолрозвивальні вправи.
Вправи з баскетбольним м'ячем
Технічні прийоми гри.
Техніка переміщень
Переміщення – основа техніки баскетболу. Для переміщення по майданчику гравець використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. За допомогою цих прийомів він може правильно вибрати місце, відірватися від суперника, що його опікає і вийти в потрібному напрямі для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання прийомів. Крім того, від правильної роботи ніг при переміщенні та дотримання рівноваги залежить ефективність технічних прийомів з м'ячем: передач у русі та стрибку, ведення і обведення, кидків у стрибку та ін.
Ходьба в грі застосовується рідше від інших прийомів переміщення. Вона використовується головним чином для зміни позиції в коротких паузах або при зниженні інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу в поєднанні з бігом. На відміну від звичайної ходьби, баскетболіст переміщується на ногах, злегка зігнутих у колінах, що забезпечує йому можливість для миттєвих прискорень.
Біг є головним засобом переміщення у грі. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різних стартових положень, у будьякому напрямі, обличчям або спиною вперед, швидко змінювати напрям і швидкість бігу Різке, несподіване для суперника збільшення швидкості бігу або стартове прискорення, називається в спортивних іграх ривком. Ривок – кращий засіб звільнення від опіки суперника і вихід на вільне місце. Для здійснення ривка перші 4–5 кроків роблять короткими і дуже різкими (ударними), ногу ставлять з передньої частини стопи. Тулуб нахиляють уперед, руки згинають під прямим кутом, рухають ними енергійно в такт крокам.
Стрибки використовують як самостійні прийоми. Вони є і елементами інших прийомів техніки. Найчастіше гравці користуються стрибками вгору і вгору в довжину або серіями стрибків. Застосовують два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконують частіше з місця з основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Відштовхування здійснюється потужним розгинанням ніг, енергійним рухом тулуба і рук вперед–угору. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовують зазвичай при виконанні кидків у кільце і при боротьбі за оволодіння м’ячем, що відскочив від щита. Стрибок поштовхом однією ногою виконують з розбігу. Відштовхування роблять таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. Останній крок розбігу перед відштовхуванням роблять дещо ширше від попередніх. Поштовхову ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, виставляють вперед і пружно ставлять для поштовху перекатом з п’яти на пальці. Іншою ногою роблять активний мах вперед–угору, а в момент проходження загального центра маси тіла над опорою її згинають у кульшовому й колінному суглобах. Зупинки дають змогу баскетболістові своєчасно припинити рух, завдяки чому звільнитися від опіки суперника, отримати позиційну перевагу для подальших дій. У грі застосовують зупинки двох різновидів: двома кроками і стрибком .
Повороти. Нападник використовує повороти для відходу від захисника, укриття м’яча від вибивання, для фінтів із подальшою атакою кошика. Є два способи поворотів – вперед і назад. Поворот уперед виконують переступанням у той бік, куди баскетболіст повернений обличчям, а поворот назад – у бік, куди він повернений спиною. .
Зупинка двома кроками . Зупинка стрибком При повороті на місці гравець переносить загальний центр маси тіла на одну ногу, яка є ніби віссю обертання. Ноги згинає дещо більше від звичайного. Для збереження рівноваги тулуб нахиляє уперед. Опорна нога знаходиться на передній частині стопи, яка під час повороту не зміщується, а тільки розвертається в сторону кроку іншою ногою. Виконуючи поворот у русі, гравець зближується з суперником і ставить ступню опорної ноги розгорнуто в напрямі передбачуваного повороту. Потім без жодної затримки він повертається по ходу руху на неопорну ногу. 2.1.3.
Техніка володіння м’ячем
Техніка володіння м’ячем містить такі прийоми: ловлення, передачі, ведення і кидки м’яча в кошик.
Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. Ловлення м’яча двома руками – найбільш простий і надійний спосіб оволодіння м’ячем. Підготовча фаза: якщо м’яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, слід витягнути руки назустріч м’ячу, напруженими пальцями й кистями, утворюючи ніби воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча . Підготовча фаза (а) ловлення м’яча; тримання м’яча двома руками (б) Основна фаза: у момент зіткнення з м’ячем потрібно обхопити його пальцями. Зближуючи кисті, руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизаційним рухом, що зменшує силу удару м’яча, що летить. Заключна фаза: після прийому м’яча тулуб знову подають трохи вперед; м’яч, закриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до подальших дій. Якщо м’яч летить трохи нижче від рівня грудей, то гравець присідає глибше, ніж зазвичай, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м’яча. При ловленні м’яча, що летить низько, руки опускають, кистями й пальцями утворюючи ніби розкриту чашу (відстань між мізинцями обох рук не повинна перевищувати кілька сантиметрів. Ловлення м’яча двома руками Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками . Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі.
Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча згідно з класифікацією
Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками . Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі.
Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча . Передача м'яча двома руками від грудей – основний спосіб, що дає змогу швидко і точно спрямувати м’яч партнерові на близьку або середню відстань порівняно в простій ігровій обстановці, без щільної опіки суперника (. Передача двома руками від грудей Підготовча фаза: кистями з розставленими пальцями вільно охоплюють м’яч, що утримується на рівні пояса, лікті опускають. Колоподібним рухом рук м’яч підтягають до грудей. Основна фаза: м'яч посилають уперед різким випрямлянням рук майже до відмови, доповнюючи його рухом кистів, що додає м'ячу зворотнє обертання. Заключна фаза: після передачі гравець розслаблено опускає руки, випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для решти способів передачі). Передачу м'яча двома руками зверху найчастіше використовують на середній відстані при щільній опіці суперника. Положення м'яча над головою дає можливість точно перекинути його суперникові через руки захисника . Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову. Основна фаза: гравець, різким рухом рук розгинаючи їх у ліктьових суглобах і роблячи рух кистями, спрямовує м’яч партнерові. Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей.
Техніка ведення м'яча
Ведення м’яча – прийом техніки нападу, що дозволяє баскетболістові
маневрувати з м’ячем майданчиком з великим діапазоном швидкостей і
напрямів руху. Ведення м’яча
з високим відскоком з низьким відскоком
із зоровим
контролем
без зорового
контролю
із зоровим
контролем
без зорового
контролю
обведення суперника
із зміною
висоти відскоку
із зміною
напрямку
із зміною
швидкості
з синхронним ритмом
рухів руки з м’ячем і ніг.
Ведення здійснюють послідовними м'якими поштовхами м'яча однією
рукою (або по черзі правою і лівою) униз–уперед, дещо вбік від ступнів.
Основні рухи виконують ліктьовий і променезап’ястний суглоби. Ноги
необхідно згинати, щоб зберігати положення рівноваги і швидко змінювати
напрями руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча,
повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його).
Для ведення характерна синхронність чергування кроків та рухів руки.
Гравець, переміщуючись таким чином, повинен водночас стежити за
розташуванням партнерів, суперників і орієнтуватися на щит. Доцільно
періодично переводити зоровий контроль з м'яча на поле і навпаки.
Баскетболіст повинен при веденні однаково добре володіти обома руками.
Ведення із зміною швидкості. До несподіваних змін швидкості ведення
м'яча вдаються для того, щоб відірватися від захисника. Швидкість ведення
залежить насамперед від висоти відскоку м'яча від майданчика і кута, під яким
він прямує до майданчика. Чим вище відскок і менше його кут, тим більше
швидкість переміщення. При відскоку низькому і близькому до вертикального,
ведення сповільнюється і може взагалі виконуватися на місці.
Ведення із зміною напряму використовують для обведення суперника і
проходів для атаки кошика. Змінюють напрям таким чином – кисть накладають
на різні точки бічної поверхні м'яча і випрямляють руку в потрібному напрямі.
Широко використовують також спосіб обведення суперника з перекладанням
м'яча з однієї руки в іншу, потай за спиною або під ногою.
Ведення із зміною висоти відскоку застосовують для прямого проходу повз
суперника, без відхилення в сторону. Гравець зближується з суперником, веде
м’яч з достатньо високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб і
знижує м’яч майже до майданчика випрямленою рукою. Після цього активним
рухом в променезап’ястному суглобі гравець виконує три–чотири дуже
швидких і коротких поштовхи по м’ячу, що відскакує лише на 15–20 см від
підлоги, і проходить повз суперника.
Ведення з синхронним ритмом рухів руки з м’ячем і ніг застосовують для
обведення двох–трьох суперників. Захисникам досить складно вибрати момент
для вибивання м’яча або відгадати напрямок проходу, тому що ритм і темп
рухів руки з м’ячем не збігаються з ритмом і темпом бігу.
Види передач
Класифікація способів передачі м’яча
Передача м'яча двома руками від грудей – основний спосіб, що дає змогу
швидко і точно спрямувати м’яч партнерові на близьку або середню відстань
порівняно в простій ігровій обстановці, без щільної опіки суперника.
Передачу м'яча двома руками знизу застосовують з відстані 4–6 м, коли
м’яч ловлять на рівні нижче від колін або піднімають з майданчика і немає часу
змінити позицію.
Підготовча фаза: м’яч в опущених і злегка зігнутих руках, пальці вільно
розставлені на м’ячі. М’яч відводять до стегна ноги (неопорної) і трішки
піднімають.
Основна фаза: маховим рухом рук уперед і одночасним їх випрямленням
м’яч спрямовують у потрібному напрямі. Коли руками досягають рівня пояса,
кистьми активним рухом виштовхують м'яч і додають йому зворотнього
обертання. Висоту польоту м'яча визначають за розкриваючим рухом кисті.
Передачу найчастіше виконують з кроком вперед.
Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей.
Домашнє завдання: виконати ведення м'яча на місці лівою і правою рукою., перемінне ведення лівою і правою рукою.
Рекомендована література:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/20246
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий