Правила безпеки під час занять баскетболом

 

План роботи з предмету фізична культура
          16. 10. 2024
        гр.  Е - 22 1/9
      Тема: Футбол

Урок № 238 Техніка гри вороторя.
Урок  № 239 - тематична атестація  виконати тест https://naurok.com.ua/test/tematichna-atestaciya-2436282.html

Завдання: Біг 2 хв. Загальнорозвивальні вправи. 

Спеціальні вправи з м'ячем: 

Техніка гри вороторя

 Воротар – єдиний в команді футболіст, якому правилами гри дозволено торкатися м’яча руками в своїй штрафній зоні. Звідси і основна функція воротаря – безпосередній захист своїх воріт. Інша важлива задача голкіпера – організація початкової фази атакуючих дій своєї команди.

У техніку воротаря входять лов, відбиття, передачі і кидки м’яча. Також в процесі гри воротар користується необхідним арсеналом техніки польового гравця.

Ефективність дій «вартового» воріт багато в чому зумовлена його правильним початковим положенням.

Воротарю доводиться постійно міняти позицію, враховуючи місцезнаходження м’яча. Переміщається голкіпер приставними кроками. Якщо доводиться ловити м’яч в падінні, останній крок він виконує, відштовхуючись однією ногою. Для того, щоб зіграти на виході, воротар переміщається уперед короткими кроками-поштовхами. Для пересування назад голкіпер також використовує короткі кроки.

Щоб грати на даній позиції, необхідно мати такі якості як: стрибучість, висока швидкість реакції, вміння «читати» дії суперника і високу фізичну силу для відбиття м’яча.

Елементи гри воротаря

Основний спосіб техніки гри ворота­ря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення ви­конують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка пе­ретинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситу­ацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійс­нюється в падінні. Воротар постійно переміщується до та­кої передбачуваної точки.

Ловлення знизу використовується для оволодіння м'я­чами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живо­та) летять назустріч воротарю. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз . Долоні звернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі чи трохи зігнуті. М'яч підхоплюють кистями знизу і підтягують   до     живота. 

  Ловлення м’яча, котрий котиться знизу

 

 

Ловлення зверху застосовуєть­ся для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рів­ні грудей і голови), високій і спад­ній траєкторії . Займаю­чи вихідне положення, воротар виносить ледь зігнуті руки уперед чи уперед — вгору. Долоні, повернені до м'я­ча, з розставленими і напівзігнутими пальцями, утворять своєрідну півсфе­ру. Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступ­ливого руху кистей і зги­нання рук.                                      

Ловлення м’яча зверху

М'ячі, котрі високо ле­тять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.

Ловлення у падінні — ефективний спосіб оволодіння м'я­чами, направленими зненацька, точно і сильно убік від во­ротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'я­ча в ногах у суперника.

 

Відбивання м'яча

Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і т.д.) — м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, кот­рий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбиван­ня здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча при­падає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт.

М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні.

 

Відбивання м’яча

Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, во­ротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цьо­го застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних перемі­щень і, особливо часто, у стрибку.

Кидки м'яча

Кидки виконуються однією і дво­ма руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партне­ру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: звер­ху і знизу. Найбільш роз­повсюджений кидок звер­ху. У цьому випадку м'яч можна направити по різ­них траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю.  Кидки вико­нуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.

Кидок м’яча згори

Штрафний удар 

Футбольний матч складається не лише з ігрових моментів. Правила включають ще й "стандартні положення". До них відносять кутові та штрафні удари. Право на пробиття штрафного отримує команда, проти гравця якої сфолили. Втім, у зведенні футбольних правил є винятки та доповнення – давайте розбиратися з визначенням "штрафного удару" та особливостями його пробиття.

Штрафний удар – один із перших постулатів футбольних правил. Такий вид санкцій за порушення правил остаточно зміцнився у зведенні "футбольного законодавства" у 1874 році. У збірнику правил навіть описали конкретні порушення, за які команда отримувала право на пробиття штрафного. Які порушення караються такою санкцією?

• Проти гравця, який володіє м'ячем, зроблено підніжку.
• Гравець, який володіє м'ячем, атакований гравцем суперника - футболіст, що обороняється, ударив по тілу опонента, не торкаючись при цьому м'яча.
• Польовий гравець команди навмисне зіграв рукою.
• Гравець однієї команди наскакує, штовхає чи б'є свого опонента.

Штрафний удар – це можливість безперешкодно розіграти м'яч чи пробити по воротах. Гравці суперника розташовуються не менш як на відстані 9 метрів від точки, де встановлений м'яч.

Призначити штрафний удар арбітр має право в будь-якій точці футбольного поля, за винятком штрафної площі команди, що обороняється. Якщо гравці сфолили у своєму штрафному майданчику, призначається пенальті (11-метровий удар без стінки).

Штрафний удар можна розігрувати або виконувати прямий удар по воротах - якщо м'яч зі штрафного залетить у ворота, нікого не торкаючись на шляху, гол зараховується.

Згідно з оновленими футбольними правилами, у стінці при штрафному ударі можуть перебувати лише гравці команди-суперника. Якщо партнери по команді хочуть створити "обманну перешкоду", вони змушені шикуватися ближче, ніж за 9 метрів від м'яча.

 Штрафний удар також називають вільним ударом, або стандартним положенням. Стандартним положенням також вважається кутовий удар.

Вільний (штрафний) удар у футболі — це удар, який виконується, щоб відновити гру після того, як гравець суперника порушив правила. Гравець команди, яка постраждала повинен виконувати штрафний удар з того місця, де відбулося порушення. І гра не поновлюється доти, доки м’яч не почне рухатися після свистка судді.

Команда отримує право на штрафний удар, коли суперник скоює проти неї фол. Щоразу, коли гравець виконує дію, яка не дозволена правилами футболу, суддя призначає штрафний удар команді, яка скоїла порушення.

Існує багато дій, які заборонено вчиняти на футбольному полі. Простіше кажучи, рефері застосує штрафний удар проти вашої команди якщо ви будете :

• Стрибати на іншого гравця;
• Бити ногою іншого гравця або намагатися це зробити;
• Штовхати іншого гравця;
• Завдавати удару або робити спробу це зробити іншому гравцеві (включаючи удар головою);
• Чіплятися за гравця команди суперників;
• Ставити підніжку або намагатися поставити підніжку іншому гравцеві.

• Як “працює” штрафний удар?

  Для виконання вільного удару м’яч повинен бути залишений на полі в тому місці, де відбулося порушення. Усі суперники повинні залишатися на відстані не менше 9 метрів від м’яча, поки гравець не нанесе по ньому удар. Гравець, який виконує штрафний удар, не може торкнутися м’яча двічі.

  Існує п’ять елементів, які допомагають зрозуміти, як виконується штрафний удар.

• М’яч повинен бути нерухомим перед тим, як гравець б’є по ньому ногою;
• М’яч повинен чітко рухатися після удару ногою;
• Вільний удар виконується з місця порушення;
• Суперники повинні знаходитися на відстані не менше 9 від м’яча під час виконання вільного удару;
• Гравець, який виконує удар, не може торкнутися м’яча знову, доки його не торкнеться інший гравець.

• “Стінка” під час виконання штрафного удару

  Штрафний удар завжди є небезпечним явищем для суперника, який порушив правила. Однак між гравцем, який виконує штрафний удар, і воротами стоїть те, що у футболі називається штрафною стінкою.

  Але що саме являє собою штрафна стінка?

  

  Стінка штрафного удару у футболі — це стіна, яка складається з футболістів, що стоять близько один до одного та утворюють пряму лінію перед гравцем, який виконує штрафний удар.

  Основна причина, по якій будують стінку для штрафного удару, полягає в тому, щоб ускладнити удар гравцеві, який виконує штрафний.

  Стінка утворюється під час майже всіх небезпечних штрафних ударів у футболі. Багато команд вирішують формувати штрафні стінки навіть перед штрафними ударами, які виконуються дуже далеко від воріт.

  Отже, стінка зазвичай знаходиться на відстані 9 метрів від гравця, який виконує штрафний удар.

  Після призначення штрафного удару арбітр матчу оцінює відстань у 9 метрів і використовує свій балончик, щоб позначити лінію, на якій футболісти можуть вишикуватися в стінку.

  Не існує правил, які встановлюють обмеження на кількість гравців, які формують стінку штрафного удару. Стіна може бути сформована з будь-якої кількості гравців. Можливий варіант, коли стінка штрафного майданчика складається лише з одного гравця, а також можлива стінка штрафного майданчика, що складається з 11 гравців

  Непрямі штрафні удари

  Ми розповіли вам всі деталі класичного прямого штрафного удару, а зараз поговоримо про те, що таке непрямі штрафні удари.

  Штрафний удар може бути як прямим, так і непрямим. Основна відмінність між прямим і непрямим штрафним ударом полягає в тому, що з прямого удару гравець може забити гол, а з непрямого штрафного забити гол він не має права.

  Дехто вважає, що непрямі штрафні удари більше не є частиною гри, тому що гравці виконують їх не так часто, як прямі штрафні удари. Але арбітри все ще призначають їх.

  Непрямий штрафний удар — це удар у футболі, коли гравець не може забити гол безпосередньо з цього удару. Після того, як гравець виконує непрямий штрафний удар, м’яч повинен торкнутися іншого гравця, перш ніж будь-який гравець зможе забити гол.

  Якщо ви бачите, що штрафний удар виконується в межах штрафного майданчика, це завжди буде непрямий штрафний удар.

  Арбітр призначає вільний удар у межах штрафного майданчика, коли в межах штрафного майданчика відбувається порушення правил. Гравець повинен виконати цей удар з місця порушення, і до нього застосовуються ті ж правила, що і до будь-якого непрямого штрафного удару.

  

   

  Суддя призначає непрямий штрафний удар, коли :

  • Гравець грає в небезпечній манері, без грубого контакту
  • Гравець перешкоджає просуванню суперника без будь-якого контакту
  • Гравець здійснює словесне порушення, включаючи образливі або нецензурні висловлювання та/або жести
  • Коли гравець заважає воротареві випустити м’яч з рук
  • Або коли гравець намагається вдарити по м’ячу ногою, коли воротар намагається випустити його з рук.

  То як зрозуміти, що на полі буде виконуватись непрямий штрафний ?

  

  Якщо ви спостерігаєте за грою і не впевнені, чи призначив суддя прямий або непрямий штрафний удар, раджу стежити за сигналом, який подає суддя.

  Суддя подає сигнал про непрямий штрафний удар, піднімаючи руку над головою і не опускаючи її до тих пір, поки удар не буде виконаний і м’яч не торкнеться іншого гравця або не вийде з гри.

• Вправи ППФП

• Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) - це спеціально спрямоване і виборче використання засобів фізичної культури і спорту для підготовки людини до певної професійної діяльності.
• Стрибки на пліобоксі 2х15с, підйом тулуба всід 35р, згинання та розгинання рук в упорі лежачі 25 -30р. 

Домашнє завдання: комплекс вправ з гантелями ( 6 - 7 вправ)

Рекомендована література:

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/49631/1/%D0%A4%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%20%D1%96%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.pdf

https://www.slideshare.net/kremenlev/ss-44745539

https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/22121/1/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%92.%20%D0%92.%20%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8%20%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2.pdf

http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/16109

   

План роботи з предмету фізична культура
          16.10.2024
        гр.  Е - 22 1/9
Тема: Баскетбол.

Урок № 240 - 241

Завдання: Біг та його різновиди.. Загальнолрозвивальні вправи. 

Правила безпеки під час занять баскетболом

Правила безпеки під час занять баскетболом

1. Мати власну і відповідну до виду діяльності спортивну форму.
2. Бути уважним і зосередженим під час пояснення, розповіді, показу і виконання вправ, завдань і т. ін.
3. Інтенсивно виконувати розминку, імітаційні та спеціальні вправи.
4. Без дозволу вчителя не починати виконання вправ і завдань.
5. Не розслаблятися і не відволікатися під час виконання вправ і завдань.
6. Не починати виконання вправи або завдання без точного уявлення про його технічні особливо сті виконання.
7. Надавати необхідну допомогу однокласникам за потреби.
8. Перед уроком зняти всі прикраси, що можуть спричинити травми.
9. Довге волосся повинно бути зібране в «хвіст» або заплетене в косу.
10. Нігті мають бути коротко острижені.
11. Окуляри повинні бути на резинці, мати рогову оправу.
12. Не кидати м’яч під ноги гравцям.
13. Не передавати або подавати м’яч ногою.
14. Про своє погане самопочуття або травми (або свого товариша) негайно повідомити вчителя.
ЗАБОРОНЕНО без дозволу вчителя брати інвентар і виконувати фізичні вправи; без нагляду вчите­ля перебувати в спортивній залі та виконувати кидки в кільце; бити ногами баскетбольний м’яч.
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО висіти на дужці кільця, залазити на баскетбольний щит.

Під час ведення м’яча

1. Не бити по м’ячу кулаком або долонею.
2. Не дивитися на м’яч, а бачити ігрове поле, партнерів, суперників.
3. Уникати зіткнень.

Під час передач м’яча

1. Не виставляти пальці вперед, назустріч передачі.
2. Не передавати м’яч різко з близької відстані.
3. Не передавати м’яч, якщо його не бачить партнер.
4. Не передавати м’яч у ноги, живіт, коліна.

Під час кидків м’яча в кошик

1. Не бити по руках.
2. Не штовхати в спину.
3. Не стояти під кошиком.

Під час гри

1. Не штовхати в спину і ліктями.
2. Не ставити підніжок.
3. Не вибивати м’яч зверху під час ведення його суперником.
4. Не виривати м’яч ззаду, через стегно, однією рукою.
5. Не чіпляти суперника за руки.

Вправи з баскетбольним м'ячем 

Спортивні ігри як засіб загальної фізичної підготовки здобувачів освіти.

Спортивні ігри можна з упевненістю назвати універсальним засобом фізичного виховання всіх категорій населення -від дітей дошкільного віку до пенсіонерів. З їх допомогою досягається мета - формування основ фізичної та духовної культури особистості, підвищення ресурсів здоров'я як системи цінностей, активно і довгостроково реалізованих в здоровому способі життя. Велика роль спортивних ігор у вирішенні завдань фізичного виховання в широкому віковому діапазоні, таких, як формированя усвідомленої потреби в освоєнні цінностей здоров'я, фізичної культури і спорту; фізичне вдосконалення і зміцнення здоров'я як умови забезпечення і досягнення високого рівня професіоналізму в соціально значущих видах діяльності; природозгідне і індивідуально прийнятне розвиток фізичного потенціалу, що забезпечує досягнення необхідного і достатнього рівня фізичних якостей, системи рухових умінь і навичок; фізкультурний загальну освіту, спрямоване на освоєння інтелектуальних, технологічних, моральних і естетичних цінностей фізичної культури; актуалізація знань на рівні навичок проведення самостійних занять і умінь залучати до них інших .

Ефективність спортивних ігор у сприянні гармонійному розвитку особистості пояснюється, по-перше, їх специфікою; по-друге, глибоким різнобічним впливом на організм займаються розвитком фізичних якостей і освоєнням життєво важливих рухових навичок; по-третє, доступністю для людей різного віку і підготовленості (рівень фізичного навантаження регулюється в широкому діапазоні - від незначної в заняттях з оздоровчою спрямованістю до граничного фізичного і психічного напруження на рівні спорту вищих досягнень); по-четверте, емоційним зарядом, тут за цією ознакою всі рав * ни - «і старий, і молодий»; по-п'яте, спортивні ігри унікальне видовище, за цією ознакою з ними не можуть зрівнятися інші види спорту.

Спортивні ігри широко представлені в фізичному вихованні в установах загальної та професійної освіти. У навчальній роботі це баскетбол, волейбол, гандбол, футбол; в позакласній фізкультурно-спортивної та оздоровчої роботи, крім названих, культивуються настільний теніс, бадмінтон, хокей, теніс та ін.

В системі додаткової освіти спортивні ігри представлені досить широко: в дитячо-юнацьких спортивних школах, спеціалізованих дитячо-юнацьких школах олімпійського резерву, дитячо-юнацьких клубах фізичної підготовки, різних оздоровчих клубах, на фізкультурно-спортивних заняттях в місцях відпочинку і т.п.

Спортивні ігри широко застосовуються в тренуванні спортсменів практично всіх видів спорту як ефективний засіб загальної фізичної підготовки, розвитку фізичних якостей і збагачення рухового досвіду спортсменів, особливо молодих. В ігрових видах спорту «інші» (по відношенню до обраної грі) спортивні ігри також включаються в число засобів загальної та спеціальної фізичної підготовки.

Технічні прийоми гри.

Техніка переміщень 

Переміщення – основа техніки баскетболу. Для переміщення по майданчику гравець використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. За допомогою цих прийомів він може правильно вибрати місце, відірватися від суперника, що його опікає і вийти в потрібному напрямі для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання прийомів. Крім того, від правильної роботи ніг при переміщенні та дотримання рівноваги залежить ефективність технічних прийомів з м'ячем: передач у русі та стрибку, ведення і обведення, кидків у стрибку та ін. 

Ходьба в грі застосовується рідше від інших прийомів переміщення. Вона використовується головним чином для зміни позиції в коротких паузах або при зниженні інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу в поєднанні з бігом. На відміну від звичайної ходьби, баскетболіст переміщується на ногах, злегка зігнутих у колінах, що забезпечує йому можливість для миттєвих прискорень. 

Біг є головним засобом переміщення у грі. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різних стартових положень, у будьякому напрямі, обличчям або спиною вперед, швидко змінювати напрям і швидкість бігу Різке, несподіване для суперника збільшення швидкості бігу або стартове прискорення, називається в спортивних іграх ривком. Ривок – кращий засіб звільнення від опіки суперника і вихід на вільне місце. Для здійснення ривка перші 4–5 кроків роблять короткими і дуже різкими (ударними), ногу ставлять з передньої частини стопи. Тулуб нахиляють уперед, руки згинають під прямим кутом, рухають ними енергійно в такт крокам. 

Стрибки використовують як самостійні прийоми. Вони є і елементами інших прийомів техніки. Найчастіше гравці користуються стрибками вгору і вгору в довжину або серіями стрибків. Застосовують два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконують частіше з місця з основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Відштовхування здійснюється потужним розгинанням ніг, енергійним рухом тулуба і рук вперед–угору. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовують зазвичай при виконанні кидків у кільце і при боротьбі за оволодіння м’ячем, що відскочив від щита. Стрибок поштовхом однією ногою виконують з розбігу. Відштовхування роблять таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. Останній крок розбігу перед відштовхуванням роблять дещо ширше від попередніх. Поштовхову ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, виставляють вперед і пружно ставлять для поштовху перекатом з п’яти на пальці. Іншою ногою роблять активний мах вперед–угору, а в момент проходження загального центра маси тіла над опорою її згинають у кульшовому й колінному суглобах. Зупинки дають змогу баскетболістові своєчасно припинити рух, завдяки чому звільнитися від опіки суперника, отримати позиційну перевагу для подальших дій. У грі застосовують зупинки двох різновидів: двома кроками  і стрибком . 

Повороти. Нападник використовує повороти для відходу від захисника, укриття м’яча від вибивання, для фінтів із подальшою атакою кошика. Є два способи поворотів – вперед і назад. Поворот уперед виконують переступанням у той бік, куди баскетболіст повернений обличчям, а поворот назад – у бік, куди він повернений спиною. .

 Зупинка двома кроками . Зупинка стрибком При повороті на місці гравець переносить загальний центр маси тіла на одну ногу, яка є ніби віссю обертання. Ноги згинає дещо більше від звичайного. Для збереження рівноваги тулуб нахиляє уперед. Опорна нога знаходиться на передній частині стопи, яка під час повороту не зміщується, а тільки розвертається в сторону кроку іншою ногою. Виконуючи поворот у русі, гравець зближується з суперником і ставить ступню опорної ноги розгорнуто в напрямі передбачуваного повороту. Потім без жодної затримки він повертається по ходу руху на неопорну ногу. 2.1.3.

 Техніка володіння м’ячем 

Техніка володіння м’ячем містить такі прийоми: ловлення, передачі, ведення і кидки м’яча в кошик.

 Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. Ловлення м’яча двома руками – найбільш простий і надійний спосіб оволодіння м’ячем. Підготовча фаза: якщо м’яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, слід витягнути руки назустріч м’ячу, напруженими пальцями й кистями, утворюючи ніби воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча . Підготовча фаза (а) ловлення м’яча; тримання м’яча двома руками (б) Основна фаза: у момент зіткнення з м’ячем потрібно обхопити його пальцями. Зближуючи кисті, руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизаційним рухом, що зменшує силу удару м’яча, що летить. Заключна фаза: після прийому м’яча тулуб знову подають трохи вперед; м’яч, закриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до подальших дій. Якщо м’яч летить трохи нижче від рівня грудей, то гравець присідає глибше, ніж зазвичай, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м’яча. При ловленні м’яча, що летить низько, руки опускають, кистями й пальцями утворюючи ніби розкриту чашу (відстань між мізинцями обох рук не повинна перевищувати кілька сантиметрів.  Ловлення м’яча двома руками Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками . Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі. 

Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча згідно з класифікацією 

Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками . Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі. Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча . Передача м'яча двома руками від грудей – основний спосіб, що дає змогу швидко і точно спрямувати м’яч партнерові на близьку або середню відстань порівняно в простій ігровій обстановці, без щільної опіки суперника (. Передача двома руками від грудей Підготовча фаза: кистями з розставленими пальцями вільно охоплюють м’яч, що утримується на рівні пояса, лікті опускають. Колоподібним рухом рук м’яч підтягають до грудей. Основна фаза: м'яч посилають уперед різким випрямлянням рук майже до відмови, доповнюючи його рухом кистів, що додає м'ячу зворотнє обертання. Заключна фаза: після передачі гравець розслаблено опускає руки, випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для решти способів передачі). Передачу м'яча двома руками зверху найчастіше використовують на середній відстані при щільній опіці суперника. Положення м'яча над головою дає можливість точно перекинути його суперникові через руки захисника . Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову. Основна фаза: гравець, різким рухом рук розгинаючи їх у ліктьових суглобах і роблячи рух кистями, спрямовує м’яч партнерові. Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей.

 

Домашнє завдання: виконати ведення м'яча на місці лівою і правою рукою., перемінне ведення лівою і правою рукою.

Рекомендована література:  

https://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/22439/1/%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf

https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/341/1/%D0%9C%D0%95%D0%A2%D0%9E%D0%94%D0%98%D0%9A%D0%90%20%D0%9D%D0%90%D0%92%D0%A7%D0%90%D0%9D%D0%9D%D0%AF%20%D0%91%D0%90%D0%A1%D0%9A%D0%95%D0%A2%D0%91%D0%9E%D0%9B%D0%A3%20%D0%A2%D0%90%20%D0%9E%D0%A0%D0%93%D0%90%D0%9D%D0%86%D0%97%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AF%20%D0%91%D0%90%D0%A1%D0%9A%D0%95%D0%A2%D0%91%D0%9E%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%9E%D0%87%20%D0%9F%D0%86%D0%94%D0%93%D0%9E%D0%A2%D0%9E%D0%92%D0%9A%D0%98%20%D0%92%20%D0%A3%D0%9C%D0%9E%D0%92%D0%90%D0%A5.pdf

 

https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/20246

http://s6b5aa797fab3a751.jimcontent.com/download/version/1456383283/module/12103383927/name/%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B1%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB.pdf