План роботи з предмету фізична культура
                                  5.09. 2024
                               гр. Мк -22 1/9
Тема: «Нетрадиційні системи зміцнення здоров’я і фізичного удосконалення.
Оздоровче та прикладне значення обраних систем фізичних вправ».

Урок № 220 - 221

Завдання: Біг 2хв. Загальнорозвивальні вправи в парах 

Комплекс розвитку  швидкісно - силових якостей

 

Умови сучасного життя постійно створюють несприятливі, стресові ситуації, які негативно впливають на людський організм. І хоч організм – це унікальне «створіння», яке може адаптуватися до навколишнього середовища, проте ця здатність до адаптації залежить від певних зовнішніх та внутрішніх чинників. Зовнішні чинники розуміють як ступінь впливу на людину екологічних, економічних, політичних, кліматичних, психологічних, соціальних та інших умов життя людини. А внутрішні фактори адаптації – це здатність організму людини до «гнучкості», тобто пристосування до змін навколишнього середовища. Адже основа здоров'я полягає не в тому, щоб ніколи не хворіти, а в тому, щоб легко впоратися з недугами. У цьому допоможуть нетрадиційні методи оздоровлення. Сучасні люди дедалі частіше звертаються до багатолітнього досвіду предків. Причиною такого зацікавлення переважно є безсилля медицини в певних загрозливих для життя людини станах.

Правильне застосування ж нетрадиційних методів оздоровлення людини практично не може негативно вплинути на організм, а їхня оздоровча дія за своїми фізіологічними механізмами є результативнішою для людини і володіє пролонгованим ефектом, який є надзвичайно корисним чинником при лікуванні хронічних захворювань.

Нетрадиційна (народна) медицина – це сума всіх знань і практичних методів, що застосовуються для діагностики, профілактики й ліквідації порушень фізичної і психічної рівноваги, які ґрунтуються винятково на практичному досвіді та спостереженнях, що передаються з покоління в покоління як в усній, так і в письмовій формі. У лікуванні найбільший ефект досягається в тих випадках, коли зусилля офіційної та народної медицини поєднуються. Тобто в період загострення хвороби застосовують засоби й методи традиційної медицини (основний курс лікування), а потім тривалий термін – методи нетрадиційної медицини.

 Суджок – це унікальний метод оздоровлення східної медицини, основою якого є вплив на точки кистей рук (су) і стоп ніг (джок). Рефлексотерапія – нетрадиційний метод оздоровлення за допомогою різноманітних способів впливу на визначені ділянки тіла для лікування різних захворювань. Каппо («кап» – оживлення, «по» – наука, метод) – це метод реанімації людини й виведення її з шокового стану, у тому числі і зняття больових синдромів та відновлення організму після ударів. Шиацу («ши» – пальці, «ацу» – надавлювання) – давній китайський метод лікування надавлюванням пальцями на відповідні точки тіла. Тайський масаж – це особливий напрям масажу, що робить акцент на точковий вплив; мистецтво встановлення містичного зв'язку між тим, хто його отримує, і тим, хто його здійснює; найдавніший метод традиційної тайської медицини, який має на меті досягти очищення організму і гармонізації внутрішньої енергії. Цигун – це китайська методика зміцнення здоров’я. Йога – це метод заспокоєння розуму й спрямування енергії в потрібні канали. Аюрведа (наука про життя) – це індійська оздоровча система, знання про здоровий спосіб життя й досягнення щастя та довголіття. Рейки – це система оздоровлення людини, яка заснована на техніці накладання рук. Кольоромедитація – це ефективний метод впливу кольору на організм для відновлення його нормальної життєдіяльності. Ароматерапія – це метод терапії з застосуванням натуральних ефірних олій, які захищають від бактерій і грибків, впливають на обмін речовин і керують біохімічними процесами. Літотерапія – це метод лікування каміннями. Фітотерапія – це метод лікування лікарськими рослинами, з яких виготовляються фітозбори, трав’яні чаї, олійні витяжки, напари, настоянки, мазі. Апітерапія – нетрадиційний метод лікування за допомогою бджіл. Гірудотерапія – це метод лікування медичними п’явками, який позитивно впливає на людський організм, практично не маючи жодних негативних побічних ефектів. Дельфінотерапія – метод лікування, заснований на спілкуванні з дельфінами. Це ефективна психологічна реабілітація для людей, які потрапили в екстремальні умови: пережили землетруси, урагани, аварії чи інший сильний стрес. Іпотерапія («гіппос» – кінь) – метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого в опануванні верхової їзди.

Сучасні  системи  фізичних  вправ  є  спеціально  підібрані  рухи  і  пози,  створені задля  комплексного  чи  виборчого  впливу  на  функціональні  системи  організму.  У деяких з них є елементи змагань. Нині  найпопулярнішими  є:  атлетична  гімнастика,  ритмічна  гімнастика

(аеробіка),  стретчинг,  шейпінг,  єдиноборства і  комплекси фізичних  вправ  зі  східних систем, у-шу, йоги, цигун.

До особливостей організації уроків за окремими системами фізичних вправ слід віднести деякі обмеження у виборі. Річ у тім, що до обов'язкових занять із навчальної дисципліни "Фізична культура" можуть бути віднесені лише ті системи (чи елементи цих  систем),  які  пов'язані  із  підвищеною  руховою  активністю.  Тому  цілі  розділи, наприклад, із системи "йоги", засновані на тривалій медитації, тривалому розслабленні і  пасивному  розтягуванні  м'язів,  хоч  і  мають  певний  оздоровчий  ефект,  неможливо рекомендувати  для  регулярних  занять  в  обов'язковий  навчальний  час.  Але  це  не виключає використання цих вправ у навчальних заняттях в ознайомчому аспекті чи у ролі допоміжного чинника.

Оздоровче та прикладне значення обраних систем фізичних вправ».

Бути здоровим – природне бажання кожної людини. Здоров’я – поняття не тільки біологічне, але і соціальне. Добре здоров’я – це радісне сприйняття життя, висока працездатність. Загальна фізична підготовка (ЗФП) – процес удосконалення фізичних якостей, який спрямований на всебічний розвиток людини. Різноманітний фізичний розвиток сприяє кращому пристосуванню організму до умов зовнішнього середовища, які постійно змінюються. Розширення рухових та функціональних можливостей організму дає виконання вправ з гімнастики, легкої атлетики, боротьби, різноманітних ігор та ін. Загальна фізична підготовка сприяє розширенню функціональних можливостей організму та є базою для спеціальної фізичної підготовки для досягнення високих результатів у професійній діяльності. Засобами загальної фізичної підготовки є будь-які фізичні вправи та засоби фізичної культури. Забезпечення різнобічної рухової підготовленості, утворення функціонального фундаменту для спеціального удосконалення рухових здібностей, активізація відновних процесів в організмі, переключення з одного виду роботи на інший – все це задачі ЗФП.

Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Нормальне функціонування всіх м’язів та суглобів, які є в організмі людини, передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконанні певної вправи бере участь лише обмежена їх кількість. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м’язів і суглобів. Чим більше м’язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим більш істотні фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток.

найвірніший та ефективніший шлях до високої працездатності, творчої активності, фізичного удосконалення та довголіття – висока фізична активність. Об’єктивними показниками фізичного навантаження є його обсяг і інтенсивність. Обсяг – кількісна характеристика навантаження, що виражається у конкретних одиницях виміру – кілометрах, кілограмах, числі повторень вправ та ін. Інтенсивність характеризується числом рухів за одиницю часу. Чим більше виконується рухів за один і той же проміжок часу, тим вище інтенсивність. Між обсягом і інтенсивністю фізичного навантаження існує обернено пропорційна залежність. Максимальні за інтенсивністю навантаження, наприклад, біг на короткі дистанції, піднімання граничних ваг та ін., людина у змозі виконувати всього лише декілька секунд, тобто обсяг їх незначний. Великі ж за обсягом фізичні навантаження, наприклад, ходьба на лижах, біг на довгі дистанції, веслування та ін. виконуються протягом відносно тривалого часу і відрізняються меншою інтенсивністю.

Основне призначення ППФП – спрямований розвиток та підтримка на оптимальному рівні фізичних і психічних якостей людини, які необхідні для забезпечення її готовності до виконання певної діяльності, функціональної стійкості до умов цієї діяльності та формування прикладних рухових умінь і навичок. Прикладні знання – це знання, які можуть бути необхідними для майбутньої професійної діяльності та які можна отримати у процесі регулярних занять фізичною культурою і спортом, під час коротких медичних бесід на практичних та навчально-тренувальних заняттях, шляхом самостійного вивчення літератури. Слід відмітити, що знання про закономірності підвищення спортивної працездатності мають єдину психофізіологічну основу зі знаннями про досягнення та підтримку високої професійної працездатності людини у сфері праці. Прикладні уміння та навички гарантують безпеку у побуті та при виконанні професійних робіт, сприяють швидкому та економічному пересуванню при вирішуванні виробничих задач. Безумовно, що цими уміннями та навичками краще володіє людина, яка займається прикладними видами спорту. Кожен вид спорту сприяє удосконаленню певних фізичних та психічних якостей. Якщо якості, уміння та навички, які засвоюються у ході спортивного удосконалення, збігаються з професійними, то такі види спорту вважаються професійноприкладними.

Домашнє завдання: підйом тулуба всід 25 - 30р.

Рекомендована література: http://lib.kart.edu.ua/bitstream/123456789/5642/1/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%20%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9.pdf

 

Контрольні запитання й завдання 

1. Чим нетрадиційна медицина відрізняється від традиційної? 2. Що таке нетрадиційні методи оздоровлення? 3. Які групи нетрадиційних методів оздоровлення Вам відомі і що лежить в основі кожної з них?