План роботи з предмету фізична культура
13.09.2024
Гз - 22 1/9
Тема: Легка атлетика.
Урок№ 239 - 240
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи з гантелями.
Спеціальні вправи стрибуна:
Спосіб «прогнувшись». Спосіб стрибка у довжину "прогнувшись" за структурою рухів під час польоту є більш складним, ніж спосіб "зігнувши ноги". На початковому етапі спортивної майстерності його здебільшого рекомендують стрибунам, які мають недостатньо сильний поштовх. Робота махової ноги під час виконання останнього кроку розбігу повинна бути активною. Стрімкий схід із махової ноги і активне посилання верхньої частини тулуба вперед дозволяють спортсмену на більшу відстань просунутись за вертикаль у заключній фазі відштовхування. Це забезпечує більш широкий виліт у кроці і створює сприятливі умови для групування і приземлення. Виліт у кроці закінчується опусканням махової ноги вниз і відведенням її назад до поштовхової. При виконанні компенсаторного руху плечі максимально відхиляються назад. Тільки за рахунок цього своєрідного прогину вдається здійснити максимальне виведення тазу вперед. Поштовхова нога після відштовхування згинається в колінному суглобі і залишається позаду. Одночасно з опусканням махової ноги спортсмен дугоподібним рухом внизназад-в сторони піднімає руки вгору. Наступає своєрідна пауза, коли спортсмен займає положення "прогнувшись" у середній частині польоту. Це сприймається як уповільнення всіх рухів і супроводжується відчуттям максимального прогину тулуба. Максимальний прогин із зависанням забезпечує високий зліт і вдалий стрибок. При цьому момент обертання зведено до мінімуму, а м'язи, які беруть участь у підйомі ніг перед приземленням, розтягнуті і можуть активно скорочуватись. Потім руки, завершуючи коловий рух, починають опускатись вперед-вниз. Одночасно стрибун виносить вперед ноги, зігнуті в колінних суглобах, нахиляє до них тулуб і, активно виносячи ноги п'ятами вперед, приземлюється. Виконуючи групування, спортсмен починає безпосередню 9 підготовку до приземлення. Найвигідніше положення перед приземленням характеризується виносом ніг вперед із високим підніманням колін з невеликим нахилом тулуба. Надмірний поспіх у підготовці до приземлення веде до передчасного нахилу тулуба вперед і передчасного розгинання ніг у колінних суглобах, що значно ускладнює їх утримання в горизонтальному положенні. Причиною помилок у групуванні можуть бути похибки, які допущені під час виконання відштовхування і польоту. Розгинання ніг у колінних суглобах і підйом стоп відбувається безпосередньо перед самим торканням піску при незначному нахилі тулуба. В процесі навчання і удосконалення цього елемента техніки необхідно постійно звертати увагу на підйом і утримання ніг, а не на їх опускання. В момент приземлення, коли ступні торкаються піску, ноги швидко згинаються в колінних суглобах, таз низько над поверхнею піску переміщується уперед. Коли він починає просуватись вперед, а тулуб випрямляється, спортсмен активним рухом нібито "висмикує" ноги з піску і звільняє місце, щоб, максимально, використовуючи траєкторію польоту, прокотитися по своїх слідах через таз і спину. Цей варіант приземлення є найбільш ефективним і найбільш складним тому, що вимагає від стрибуна доброї координації рухів і технічної підготовленості. В деяких випадках спортсмени проносять таз стороною і сідають в пісок за слідами від місця свого приземлення з падінням вліво чи вправо. Цей спосіб вважають менш ефективним, бо він ускладнює одночасний виніс і торкання ногами піску. Новачки і стрибуни нижчих розрядів приземлення закінчують глибоким присіданням і виходом, вистрибуванням або вибіганням вперед. Аналогічне приземлення можна спостерігати й у кваліфікованих стрибунів через завчасне опускання ніг і неефективне використання траєкторії польоту. В подібних випадках стрибки виходять дещо коротшими. Після відштовхування і злету «в кроці» махову ногу, розгинаючи, потрібно опустити вниз-назад і підвести до поштовхової, таз подати вперед, а плечі трохи відхилити назад. Спортсмен прогинається у грудному і поперековому відділах хребта і швидко відводить напівзігнуті руки в сторониназад або назад-угору і у сторони. Перед приземленням він опускає руки вперед-униз, активно піднімає обидві ноги вперед й нахиляє тулуб вперед. Спосіб «ножиці». Найскладніший і найбільш ефективний по техніці – стрибок в довжину способом «ножиці». Ефективність його проявляється за рахунок збереження координуючої структури бігового кроку в переході від розбігу до відштовхування і в рухах в польоті. У цьому способі стрибка ноги у фазі польоту рухаються як під час бігу, але більш розмашисто, виконуючи 2,5–3,5 кроку. Після положення «у кроці» стрибун опускає махову ногу і відводить її назад. При цьому таз подає вперед, а тулуб нахиляє назад. Поштовхову ногу активним рухом піднімає вперед, тобто ноги міняє місцями. Після цього махова нога, зігнута в колінному суглобі, виноситься вперед, приєднуючись до поштовхової ноги. Потім обидві ноги випрямляються в 10 колінних суглобах, приймаючи положення перед приземленням. Руки виконують кругові рухи, через сторони. Коли махова нога опускається вниз, різнойменні рука опускається вниз, а інша рука піднімається вгору. Коли поштовхова нога виноситься вперед, різнойменні рука також виводиться вперед, а інша рука назад. При підтягуванні махової ноги до поштовхової ноги, руки опускаються вниз і перед приземленням відводяться назад. Перед приземленням стрибун махову ногу подає вперед і приземляється на дві ноги разом. 3.Методика навчання техніки стрибка у довжину Завдання 1. Створити правильне уявлення про техніку стрибка в довжину. Засоби: 1. Пояснення суті й особливостей техніки стрибка в довжину. 2. Роз’яснення правил і організації змагань зі стрибків у довжину. 3. Демонстрування техніки стрибка (зразковий показ виконання, аналіз кінограм, кінокільцівок, схем, фотографій). Методичні вказівки. Зосередити увагу на основних фазах стрибка, використавши для цього наочні посібники. Завдання 2. Навчити техніки відштовхування й вильоту в кроці. Засоби. 1. З вихідного положення поштовхова нога попереду махової на 30–40 см на всій стопі, руки вздовж тулуба підняти зігнуту махову ногу вперед-угору й одночасно випрямити поштовхову ногу. 2. Стрибок у довжину з 2-х кроків розбігу. 3. Те саме з відштовхуванням угору. 4. Те саме із 4-х кроків розбігу. Методичні вказівки. Під час виконання вправ тулуб тримати вертикально. Під кінець руху маховою ногою поштовхова має бути повністю випрямленою. У момент відштовхування однойменну руку трохи відвести в сторону з піднятим ліктем. При виконанні п'ятої вправи перший крок слід робити більшим на 20–30 см, ніж другий. Поштовхову ногу треба ставити якомога ближче до проекції ЗЦМ тіла на всю стопу або перекочуючи з п’яти на передню частину стопи. Помилки, що виникають під час навчання стрибка у довжину, та їх виправлення під час відштовхування: 1) надмірне опускання ЗЦМТ на останніх кроках розбігу; 2) далеке стопорне виставлення вперед на брусок поштовхової ноги; 3) надмірний нахил тулуба вперед у момент відштовхування; 4) слабкий неефективний поштовх; 5) відсутність чи неефективність махових рухів руками та вільною ногою в момент відштовхування, а також недостатнє випрямлення тулуба.
Спеціальні вправи стрибуна. https://www.youtube.com/watch?v=sSYl4hmNTek
Домашнє завдання: виконати контрольний норматив : стрибки у довжину з місця 3 спроби., обрати найуращий результат.
https://stud.com.ua/106781/meditsina/korotki_distantsiyi
https://www.youtube.com/watch?v=lG3_-_BFwX0
https://www.youtube.com/watch?v=8WJom4DNC94
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий