Правила техніки безпеки. Навчальні вимоги. Низький старт і стартовий розбіг. Класифікація видів легкої атлетики. Прийоми самоконтролю.
Легка атлетика – один із основних масових видів спорту – посідає гідне місце в системі фізичного виховання студентів. Завдяки своїй різноманітності й загальній доступності вона має велике прикладне значення, входить до програм занять із фізичного виховання в школах та вищих навчальних закладах освіти. Легкою атлетикою займаються мільйони людей. Різноманітність фізичних вправ, точність регулювання навантажень, відносна простота 7 обладнання місць занять роблять легку атлетику масовим видом спорту, доступним людям будь-якого віку. Цей вид фізичних навантажень широко представлений у програмах фізичного виховання учнів і молоді, планах тренування з різних видів спорту.
Легка атлетика має важливе оздоровче значення, адже заняття, в основному, проводяться на свіжому повітрі, а у виконанні вправ бере участь більшість м’язів тіла. Легкоатлетичні вправи поліпшують діяльність опорнорухового апарату, внутрішніх органів і систем організму в цілому. Завдяки заняттям легкою атлетикою можна набути спеціальних знань, поліпшити вміння керувати власними рухами, зробити їх швидкими і економними, удосконалити навички в доланні перешкод і т. д.
Класифікація та загальна характеристика легкоатлетичних вправ Легкоатлетичні вправи мають п’ять видів: ходьба, біг, стрибки, метання та багатоборства, які поділяються на окремі різновиди, технічні дії та прийоми . Ходьба і біг – природні способи пересування людини, під час яких у динамічну роботу включаються майже всі м’язи тіла. Завдяки цьому підвищується обмін речовин, посилюється робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Ходьба, як фізична вправа, має передусім оздоровче значення. Біг – один із основних засобів всебічного фізичного розвитку, але водночас це активний відпочинок, оздоровлення і збереження працездатності. Під час бігу організм працює інтенсивніше, ніж при ходьбі, якою, а також і різними варіантами бігу можна поступово збільшувати фізичне навантаження. Крім всього іншого, ці види навантажень допомагають формувати та удосконалювати рухові якості й навички, потрібні для трудової діяльності людини: витривалість, швидкість, силу, спритність, уміння швидко і економно пересуватися, долати перешкоди. У процесі занять ходьбою та бігом виховуються також вольові якості, набуваються уміння розраховувати свої сили й орієнтуватися на місцевості. Як засоби тренування, ходьба і, особливо, біг допомагають підвищувати рівень досягнень в інших видах спорту. 10 Ходьба – вправа, яка суттєво відрізняється від звичайної ходьби і тому називається „спортивна ходьба”. Її особливістю є необхідність постійного контакту спортсмена з доріжкою. Порушення цієї вимоги призводить до переходу спортсмена на біг. Спеціальні судді, виявляючи фазу польоту, знімають спортсменів із змагань. Змагання зі спортивної ходьби проводяться на доріжці стадіону і на звичайних дорогах (дистанції від 3 до 50 км). Біг – природний спосіб пересування. Він займає центральне місце в легкій атлетиці. Це пояснюється не тільки різноманітністю його варіантів, але і тим, що біг є складовою частиною стрибків та метань. Розрізняють: гладкий біг, естафетний біг, біг у природних умовах (крос), біг із перешкодами. Гладкий біг проводиться на біговій доріжці по колу (проти годинникової стрілки) на певну відстань або час. При цьому розрізняють біг на: короткі відстані – від 30 м до 400 м, середні – від 500 м до 2000 м, довгі від 3000 м до 10000 м, наддовгі дистанції – 20, 25, 30 км, а також марафонський біг (42 км 195 м), біг протягом однієї, двох годин. Коли тривалість бігу обмежена часом, то результат визначається довжиною дистанції (в метрах), пройденою за певний час. Біг у природних умовах по пересіченій місцевості (крос) проводиться на дистанціях до 12 км для чоловіків та 6 км для жінок. Біг із перешкодами поділяється на бар’єрний біг, який проводиться на біговій доріжці стадіону від 50 м до 400 м з однотипними бар’єрами (від 5 до 10 шт.) на певній відстані і для кожного спортсмена окремо, та біг із перешкодами, який відбувається на біговій доріжці (через міцно встановлені бар’єри і яму з водою) на дистанціях 1500 м, 2000 м, 3000 м (стипль – чез ). Естафетний біг – вид командного бігу, мета якого полягає в тому, щоб із найбільшою швидкістю пронести естафету від старту до фінішу, передаючи її один одному. Дистанція поділяється на окремі етапи за кількістю учасників у кожній команді. Учасник змагань, пробігши свій етап, передає естафету наступному бігуну. Етапи можуть поділятися на короткі – 11 4х60 м, 4х100 м, 4х200 м, 4х300 м, 4х400 м, середні – 3х800 м, 4х800 м, 10х1000 м, 4х1500 м і на змішані дистанції – 400 + 300 + 200 + 100 м або 100 + 200 + 300 + 400 м або 800 + 400 + 200 + 100 та інші. За умовами проведення естафети можуть бути зустрічними, відбуватися на доріжці стадіону чи вулицями міста (кільцеві або зіркові). Стрибки – це спосіб подолання відстані за допомогою акцентованої фази польоту. Стрибки характеризуються короткочасними максимальними нервово – м’язовими зусиллями. За своїм призначенням вони поділяються на стрибки в довжину й висоту. Стрибки у висоту та з жердиною виконуються через вертикальні перешкоди з метою стрибнути якомога вище. Мета стрибка у довжину і потрійного стрибка стрибнути якомога далі. Як тести для визначення рівня фізичної підготовленості і як тренувальний засіб застосовуються стрибки з місця в довжину, висоту і потрійний. Стрибаючи в довжину, використовують способи ”зігнувши ноги“, ”прогнувшись“ і „ножиці“, у висоту – ”переступання“, ”перекат“, ”хвиля“, ”перекидний“ і ”фосбюрі-флоп“. Потрійний стрибок складається з послідовно виконуваних ”скоку“, ”кроку“ і ”стрибка“. Стрибок із жердиною виконується за допомогою рухливої опори – жердини. Заняття стрибками удосконалюють вміння володіти власним тілом, концентрувати зусилля в короткий проміжок часу, а також розвивають фізичні якості, які необхідні не тільки стрибунам, але і представникам інших видів спорту –– баскетболістам, волейболістам, штангістам тощо. Метання – це природний спосіб переміщення снарядів у просторі. В легкій атлетиці метання виконують на дальність, а результати вимірюють у метрах і сантиметрах. Зусилля, що прикладаються спортсменом під час метань, виконуються короткочасно та потужно, ”вибухом“. Для виконання метань залучаються різні групи м’язів рук, плечового пояса, тулуба і ніг, що вимагає від спортсмена високого рівня розвитку сили, гнучкості, координації рухів, вміння концентрувати свої зусилля. 12 За способом виконання легкоатлетичні метання поділяються на три види: з прямолінійного розбігу кидком із-за голови через плече (м’яч, граната, спис); із розгону снаряда обертами (диск, ядро, молот); після скоку поштовхом (ядро). Багатоборства складаються з декількох видів: бігу, стрибків, метань (триборства, чотириборства і т.д.). Назва багатоборства вказує на кількість видів, що входять до їх складу. Результати й рекорди в багатоборствах визначаються за спеціальними таблицями і становлять суму очок, отриманих у кожному виді. До класичних багатоборств належать десятиборство в чоловіків і семиборство в жінок. Багатоборство є основою для тренувань із окремих видів легкої атлетики. Заняття багатоборством вимагають від спортсмена високого рівня технічної майстерності спринтера, сили метальника, пружності стрибуна, сміливості бар’єриста і витривалості бігуна на середні дистанції. Участь у змаганнях із багатоборств сприяє розвитку не лише загальної витривалості, але і прояву вольових якостей, що є передумовою майбутніх успіхів і рекордів. Десятиборство – класичне легкоатлетичне багатоборство для чоловіків, що включає десять видів легкої атлетики. Змагання з десятиборства проводяться в два дні: 1-й день – біг на 100 м, стрибки в довжину, штовхання ядра, стрибки у висоту, біг на 400 м; 2-й день – біг на 110 м з бар’єрами, метання диска, стрибки з жердиною, метання списа, біг на 1500 м. Переможець визначається за сумою очок, набраних у всіх видах десятиборства, кількістю очок у кожному виді програми – за спеціальною таблицею.
Низький старт
Виконується з стартових колодок так і без колодок. За командою «На старт!» учень підходить до стартової лінії. Опорна нога має знаходитись на відстані 1,5-2 стопи від стартової лінії, носок поштовхової ноги – на рівні п’ятки опорної. Відстань між стопами має дорівнювати довжині стопи. Рури паралельні одна одній і перпендикулярні землі. За командою «Увага!» учень плавно випрямляє ноги й частину тіла передає на руки, таз розташований на рівні плечей, або трохи вище, руки прямі, голова опущена. Обов'язково слід зафіксувати це положення, після чого через 1-3 секунди лунає команда «Руш!».
За цією командою учень спираючись енергійним рухом рук виштовхує тіло вперед, виносить махову ногу коліном вперед. Не піднімаючи високо стопи. Опорна, поштовхові нога , продовжуючи різко розгинатися, посилає тіло вперед. У цьому положенні тулуб ще зберігає горизонтальне положення. Усі рухи виконують з максимальною швидкістю.
Стартовий розбіг
«Стартовий розбіг» - про бігання учнем початкової частинки дистанції, наприкінці якої він набирає швидкість, близьку до максимальної та приймає нормальне бігове положення. Техніка стартового розбігу характеризується значним нахилом тулуба вперед на початку розбігу й поступовим випрямленням під кінець; повним розпрямленням ноги в коліні під час відштовхування, енергійним винесенням стегна махової ноги вперед - угору; активними швидкими рухами зігнутих рук; плавним переходом від стартового розбігу до бігу по дистанції.
Біг по дистанції
Після стартового розбігу швидкість зростає повільно; біг стає аналогічним бігу маховим кроком. При максимальній швидкості тулуб трохи нахилений вперед, причому нахил увесь час змінюється: під час відштовхування- зменшується, у фазі польоту-збільшується. Для збереження набутої швидкості кожен учень має знайти оптимальне для себе співвідношення довжини й частоти кроків.
Фінішування
Це заключний елемент бігу. Найефективнішим способом фінішування є різний нахил грудьми вперед на останньому кроці чи нахил вперед із поворотом до фінішної лінії боком. Ці способи фінішування не можуть пришвидшити рух тіла бігуна вперед, однак наближують момент перетинання тулубом фінішної лінії.
Наблизившись до фінішу, учень повинен слідкувати за збереженням довжини і частоти кроків, акцентуючи увагу на енергійних рухах рук. Лінію фінішу необхідно пробігати так, ніби до неї залишається ще 5-10 м. При цьому не можна відкидати голову назад, піднімаючи руки, й різко зупинятись одразу після фінішування. Дихання повинно бути природним, ритмічним,глибоким.
Домашнє завдання: підйом тулуба всід 25р.
http://erpub.chnpu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1356/1/%D0%9B%D0%B5%D0%B3%D0%BA%D0%B0%20%D0%B0%D1%82%D0%BB%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.pdf
http://eprints.zu.edu.ua/33268/1/%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%83%D1%80%D0%B0.pdf
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий