План роботи з предмету фізична культура
12.06.2024
гр. Гз - 23 1/9
Тема: Туризм
Урок № 116-117
Завдання: Біг 2хв. Загальнорозвивальні вправи.
Види наметів:
ТУРИСТИЧНІ НАМЕТИ
Найбільш поширений і універсальний варіант. Саме його обирає більшість туристів у всьому світі як більш-менш вдалий компроміс між вагою намету, його надійністю, зручністю проживання і користування і, звичайно ж, вартістю. Як правило, конструкція опорної системи таких наметів сконструйована за схемою «півсфера» з тими чи іншими відмінностями. Вони мають один або два входи, один або два тамбури для речей, просту схему установки. Такі намети, як правило, володіють розвиненою системою вентиляції, антимоскітними сітками, штормовими розтяжками. Розраховані на впевнене застосування влітку, навесні і восени, і обмежене застосування взимку, а також при штормовій погоді.
«ЛІТНІ» ТУРИСТИЧНІ НАМЕТИ
Практично це ті ж намети, що й описані вище, але вже без їх всеосяжної універсальності. Вони розраховані на використання влітку, теплою весною і восени, тобто є 2-3х сезонними. Як правило, внутрішній намет складається з великої кількості сітки, закрити яку неможливо. Вони добре вентилюються, в них завжди багато свіжого повітря, іноді навіть занадто багато… і в холодну ніч ви можете це відчути на собі. Такі вироби дуже популярні у тих туристів, хто не подорожує в холодну пору і в холодних країнах, любить відпочинок біля води. Як правило, ці намети легші від своїх більш «закритих колег».
ШТУРМОВІ НАМЕТИ
Штурмові намети, або намети для альпінізму і екстремального туризму. Це найбільш витривалі з наметового племені екземпляри – за рахунок своєї конструкції і застосовуваних матеріалів мають підвищену вітростійкість, надійність, часто мають досить хитромудру схему установки численних дуг, з якою слід розібратися заздалегідь. Як правило, такі намети розраховані на використання в холодну погоду, можливості активної вентиляції часто приносяться в жертву конструкції а-ля «термос», що дозволяє істотно зменшити втрати тепла в закритому наметі. Не найкращий варіант для спекотного літа або теплої весни / осені. Практично незамінні під час зимових походів, екстремального трекінгу в районах із сильним вітром, альпіністських сходжень у високих горах.
УЛЬТРАЛЕГКІ НАМЕТИ
Fast & light – дуже популярний останнім часом тренд. З’являються цілі групи «легкоходів», що борються за кожен грам виграної у спорядження ваги. Легкий рюкзак дозволяє відмовитися від послуг носіїв на треках в Непалі або Африці, істотно збільшує швидкість пересування і просто допомагає спокійно насолоджуватися краєвидами, не навантажуючи зайвою вагою спину, плечі і коліна. Спеціально для таких ентузіастів легких рюкзаків більшість виробників випускають надлегкі намети. Знизити вагу допомагають сучасні матеріали, зменшення фізичних розмірів намету, деякі компроміси в конструкції (наприклад – відсутність сітки, що закривається, у внутрішньому наметі, «частковий» каркас, тобто намет не можна встановити автономно), а також зменшення щільності тканин і діаметра трубок каркаса.
НАМЕТИ ДЛЯ АЛЬПІНІЗМУ
Завдяки вибірковій роботі мембрани, вона дозволяє намету «дихати», при цьому залишаючись водонепроникної зовні. Мембранна технологія, котра непогано працює з одягом, у випадку з наметами, на жаль, часто дає збій. Оскільки мембрана не прилягає безпосередньо до теплого тіла людини, температурні та інші умови її роботи дещо інші.
БІВУАЧНІ МІШКИ
Бівуачний мішок зазвичай являє собою кокон з бічним входом на блискавці, розмірами трохи більший спального мішка (або декількох мішків, якщо він багатомісний). Іноді передбачається можливість якоїсь конструкції, що утримує тканину над особою. В районі обличчя може бути передбачена москітна сітка і, крім цих випадків, каркас в бівуачних мішках не застосовується. Бівачний мішок може використовуватися як в самій палатці (для захисту спального мішка від конденсату і холоду), так і в комплекті з тентом або самостійно (мандрівниками-мінімалістами). Як правило, шиється з дихаючої та водонепроникної тканини.
Встановлення наметів:
«Встановлення намету»
Місце для намету треба обирати з огляду на вологість ґрунту. Краще підійде хвойний, ніж листяний ліс, і галявина, а не хащі. Вибране місце звільняють від каміння, коріння, шишок та купиння. Ідеальний варіант, якщо ділянка під намет буде горизонтальною, сухою, рівною та м’якою. У гірській місцевості з цією метою ділянку під намет викладають плоским камінням (мал. 1), або вирівнюють за допомогою лопати. У крайньому випадку намет ставлять так, щоб голови туристів були вище ніг, а поперек виходу із намету кладеться і закріплюється колода, тоді туристи вісні можуть контролювати вихід і не будуть викочуватися із намету.
Мал. 1
Як правило, намети встановлюють входом у напрямку вогнища, річки або відкритої місцевості. Якщо немає можливості розбити бівак у місці, зовсім закритому від вітру, намети ставлять задньою стіною до вітру (мал. 2). Якщо майданчик на місці табору вологий, під днище намету кладуть поліетиленову підстилку.
Встановлювати намети треба до випадання роси, щоб місце під ними було сухим. У дощ встановлюйте їх якомога швидше, щоб не намокла тканина. Якщо під руками є все необхідне – для цього вистачить 2-3 хвилини. Якщо намет немає власного тенту, то його можна приготувати із поліетиле-нової плівки. Оптимальний варіант плівка розміром 3 х 4. метри.
Мал. 2 |
На сьогодні існує велика кількість видів, форм та конструкцій наметів. Але, ще не втратили популярності такі намети, типу “Памірка”. Це двосхилі намети, у яких спочатку закріплюється днище короткими кілками, потім на стояках встановлюють гребінь намету, а далі за допомогою відтяжок натягують схили намету, без перекосів (мал. 3), на відстані від намету кілками до ґрунту.
Мал. 3
Якщо ділянка кам’яниста і немає можливості забити кілка, то замість нього можна використати каміння (мал. 4)
Мал. 4
В лісі краще намет встановлювати між деревами. Тут спочатку між деревами натягують гребінь намету, а потім закріпляється днище та натягуються схили. Правильно встановлений намет, коли стріха не зморщується, підлога не зависає, а стінки не провисають. Із власного досвіду: краще кілки та стійки приготувати із легкого металу ще до походу, тоді менше часу буде витрачатися під час розгортання бівака. Тент кріпити до намету прищіпкою для білизни.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ НА МАРШРУТАХ АКТИВНОГО ТУРИЗМУ
На маршруті учасник зобов'язаний:
1. Дотримуватися дисципліни, виконувати рекомендації гіда-провідника, не допускати самовільних відлучок;
2. Дбайливо ставитися до природи, без дозволу гіда-провідника не розводити багаття і не залишати його без нагляду;
3. Не розпалювати багаття вогненебезпечними речовинами, не запалювати свічки і сірники в наметах, не кидати в лісі палаючі сірники і недопалки, не рубати живі дерева;
4. Своєчасно інформувати гіда-провідника про найменші ознаки захворювань, втому, потертості і травми, здійснювати самоконтроль;
5. Не купатися в недосліджених водоймах і без дозволу гіда-провідника не влаштовувати переправи через водні перешкоди;
6. Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди та інші рослини;
7. Надавати допомогу товаришам у групі, а також всім людям, які зазнали пошкоджень у районі подорожі;
8. Підтримувати місця привалів, стоянок в належному санітарному стані;
9. Берегти групове туристське спорядження та інвентар;
10. Шанобливо ставитися до інших учасника групи, не провокувати конфлікти;
11. Не вживати спиртні напої, наркотичні препарати.
Керівник маршруту має право: приймати необхідні заходи для забезпечення безпеки учасників аж до зміни або припинення походу в зв'язку з виникненням небезпечних природних явищ та іншими обставинами, в разі необхідності надання допомоги потерпілому. А також, проводити розділення групи в аварійних ситуаціях, виходячи з реальної наявності сил та засобів, конкретних обставин та максимальної можливості виконання завдання по ліквідації аварії.
Основні правила поведінки в поході:
• При виникненні небезпечної ситуації, учасники в беззаперечному порядку виконують вказівки гіда-провідника.
• У випадку травми або захворювання учасника йому негайно надається долікарська допомога, і він доставляється до найближчого медичного закладу.
• У випадку травми або захворювання гіда-провідника, йому негайно надається долікарська допомога, і він доставляється до найближчого медичного закладу, учасники подорожі повідомляють про подію керівника клубу і діють відповідно до його вказівок.
• Місце знаходження гіда-провідника під час руху - попереду групи, замикаючий у групі - найбільш сильний і досвідчений учасник. Між замикаючим і гідом повинна бути постійний голосовий зв'язок. Рух групи - компактний.
• Проходження небезпечних ділянок здійснюється під керівництвом гіда-провідника. Подолання річок убрід у взутті.
• Проходження кам’янонебезпечного схилу організовується так, щоб учасники не знаходились один під одним. При зриві каменю подається команда: «Камінь».
• Якщо група потрапила в грозу, необхідно піти з височини, віднести металеві предмети на 30-40 метрів всторону, зробити укриття з поліетиленових плівок, сісти на рюкзак, ізолювати себе від землі.
• Щоб уникнути опіків сітківки очей у високогір'ї і на снігових схилах, необхідно носити сонцезахисні окуляри з лінзами, які не пропускають жорстке ультрафіолетове випромінювання.
• Щоб уникнути теплового удару або сонячного опіку шкіри, треба своєчасно знімати або одягати одяг, відкриті частини тіла змащувати захисним кремом.
• При приготуванні їжі на вогні, не можна залишати газовий пальник або багаття без нагляду, ставити посуд з гарячою їжею в місцях, де її легко перекинути.
• При роботі з сокирою необхідно розташовуватися так, щоб в разі зриву сокиру летів в сторону від людей. Не можна залишати сокири стирчать в деревах.
• Будьте коректними у спілкуванні з попутниками і незнайомими людьми.
Форми рельєфу і їх зображення на топографічних картах.
Рельєфом називається сукупність нерівностей земної поверхні, що складаються з різноманітних елементарних форм. За підвищенням над рівнем моря і ступеню розчленованості земної поверхні розрізняють два основних типи рельєфу - гірський і рівнинний. Гірський рельєф складається головним чином із гірських ланцюгів і хребтів з відрогами, лінійно витягнутих, які простягаються на великі відстані. Рівнинний рельєф характеризується формами поверхні з малими (у межах 200м) коливаннями висот. Горбистий рельєф є одним з різновидів рівнинного рельєфу. На топографічних картах рельєф зображується горизонталями - кривими замкнутими лініями, кожна з який являє собою зображення на карті горизонтального контуру нерівності, усі точки якого на місцевості розташовані на одній і тій же висоті над рівнем моря (рис. 1). Уявимо собі острів у вигляді гори, які поступово затоплює водою. Рис. 1 – Зображення горизонталей Припустимо, що рівень води послідовно зупиняється через однакові проміжки по висоті (рівні h метрів). Кожному рівню води, починаючи з вихідного, буде відповідати своя берегова лінія у виді замкнутої кривої, усі точки якої мають ту ж саму висоту. Ці лінії спроектовані на поверхню землі і зображені в заданому масштабі на карті. Вони дадуть нам зображення гори в плані, у вигляді системи замкнутих кривих ліній - горизонталей. 3 Відстань h по висоті між суміжними січними площинами називається висотою перетину. Далі розглянемо основні форми рельєфу, що зображуються на топографічних картах. ГОРА - значне куполоподібне або конічне узвишшя з більш-менш явно вираженою підставою - підбором. Невелика гора округлої або овальної форми з пологими (< 300м) схилами і відносною висотою до 200м. називається пагорбом, а штучний пагорб - курганом. ХРЕБЕТ - лінійно витягнуте узвишшя, що поступово знижується по одному або обом своїм кінцям. Гірський хребет - ланцюг гір, що простягається в одному напрямку. Рис. 2 – Основні форми рельєфу (узвишшя). КОТЛОВИНА (УЛОГОВИНА) - замкнута чашоподібна впадина з пологими схилами. ЛОЩИНА - витягнуте поглиблення, що знижується в одному напрямку, має схили. Лінія, що проходить по дну, називається водозливом. Великі і широкі лощини з положистими схилами і слабко нахиленим дном називають долами. Вузькі гірські, глибокі лощини називають ущелинами. Різновид лощин: балки і яри - великі глибокі вимоїни з крутими не задернованими схилами що утворені тимчасовими водостоками. 4 Рис. 3 – Основні форми рельєфу (впадини). СІДЛОВИНА - зниження на гребені хребта між двома суміжними вершинами. Через сідловини в горах часто проходять дороги; у цьому випадку сідловина називається перевалом. Рис. 4 – Вид сідловини. Для того, щоб відрізнити опуклу форму рельєфу (гору, хребет) від увігнуто (улоговини, лощини), ї швидко визначити напрямок схилу, на горизонталях ставлять штрихи - показники схилів, що своїми вільними кінцями спрямовані убік зниження схилів. Курсанти на картах практично визначають напрямки схилів, знаходять гори, хребти, улоговини, лощини. 5 Рис. 5 – Напрямки схилів. Горизонталі, що відповідають основному перетину (розрізу) рельєфу, називають основними або суцільними, викреслюються вони суцільними лініями. Половинні (полугоризонталі) проводяться через половину основної висоти розрізу, переривчастими лініями. Основні горизонталі Половинні (полугоризонталі) Додаткові горизонталі Рис. 6 – Основні, половинні та додаткові горизонталі. Основна висота розрізу указана на кожному листі карти під південною стороною рамки. Об'єкти і деталі рельєфу, що неможливо зобразити горизонталями, показують умовними знаками (обриви, скелі, осипи, яри, вимоїни, вали, дорожні насипи, виїмки, кургани, ями).
Домашнє завдання: повторити техніку встановлення намету.
Рекомендована література:
https://dspace.hnpu.edu.ua/bitstreams/ac88a217-1c78-4630-98a9-122c867fd9d5/download
https://tnpu.edu.ua/navchannya/sylabusy/bakalavr/fizvyh/Sportyvnyi_turysm.pdf
https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/35528/
https://chl.kiev.ua/7/10.1.htm
https://nuczu.edu.ua/images/topmenu/kafedry/kafedra-viiskovoi-pidhotovky/vt/Zanytie_1_5.pdf
https://pohod-v-gory.com/vybyrayemo-namet/
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий