Викладачі фізичної культури

План роботи з предмету фізична культура
18.06.2024
гр. Гз - 23 1/9
Тема: Туризм.

Урок № 118 - 119

Завдання: Біг 2хв. Загальнорозвивальні вправи з гантелями.

Подалання смуги перешкод: біг 30м, подалання барє'ру, подалання вертикальної перешкоди, біг по купинах, біг змійкою, подалання горизантальної перешкоди.

Організація харчування у поході:

Організація харчування туристів у поході

Забезпечення нормального харчування - одна з важливих умов успішного проведення походу. При цьому треба пам'ятати, що розрахунки, купівля та пакування продуктів харчування - все це повинно бути зробленим заздалегідь, задовго до початку походу.

Харчовий раціон визначається перш за все тривалістю та складністю походу. Так, харчування в поході вихідного дня може бути без приготування гарячих страв. Харчування у походах більш подовжених може організовуватись за різними схемами (див. рис. 5.12).

Рис. 5.12. Схеми організації харчування в багатоденних походах

При складанні меню необхідно враховувати вимоги, пропоновані до продуктів харчування для походу:

1. Висока калорійність (приблизно 2500 - 3000 ккал на одну людину в день для пішохідних походів першої категорії складності);
2. Правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів - приблизно 1:1:4 (для категорійних походів з гірського туризму - 1:1,5:4,5);
3. Наявність різноманітних вітамінів;
4. Стійкість до псування при тривалому збереженні;
5. Розмаїтість (досягається шляхом застосування різних приправ, соусів, спецій і т.п.);
6. Відносно невеликий обсяг і вага (приблизно 800-900 г сухих продуктів для однієї особи на один день походу);
7. Висока якість (дотримання контрольних термінів споживання продуктів, зазначених на упакуванні).

Різноманітні форми фізичної діяльності, їх інтенсивність і тривалість суттєво впливають на витрати енергії. Проте ці витрати в залежності від умов і волі людини можуть значно збільшуватися або зменшуватися.

Зміни інтенсивності обміну речовин й енергії відбувається не тільки при виконанні фізичної роботи, вона змінюється і під впливом емоцій та метеорологічних факторів: температури і вологості повітря, сили вітру, атмосферного тиску тощо. Так, витрати енергії людини, яка знаходиться в стані спокою на великій висоті, аналогічні витратам людини, яка здійснює інтенсивну роботу на незначних висотах в долині.

Енергетичні витрати залежать також від підготовленості організму до виконання цієї роботи, від його тренованості, тобто чим вища тренованість організму, тим менше витрат енергії.

Організм людини потребує дотримання енергетичного балансу - рівного співвідношення між величиною енерговитрат та кількістю енергії, що потрапляє в організм разом з продуктами харчування. Основним джерелом енергії є вуглеводи, які дають 70-75% необхідної енергії. Білки і жири використовуються головним чином для процесів, завдяки яким відбувається формування нових клітин, утворення травних соків та інших речовин, які необхідні для правильного обміну речовин. Участь білків та жирів у енергетичному балансі організму звичайно складає 25-30%.

В умовах туристичних походів, особливо в зимово-весняний період, вітамінів не вистачає. Це пояснюється не тільки тим, що овочі та фрукти, як правило, не беруть у походи, оскільки вони мають велику вагу, об'єм, а й тим, що в умовах значної фізичної діяльності активність обмінних процесів значно зростає. При цьому збільшуються витрати вітамінів. Нестача вітамінів приводить до надмірної втоми, слабкості, зниження працездатності і стійкості організму до простудних захворювань тощо.

При розробці меню походу складається добовий раціон. З урахуванням вказаних вимог складати меню зручніше на три-чотири дні (кратно кількості дням походу) і надалі повторювати його. Як правило, для пішохідних і гірських походів встановлюється дворазове гаряче харчування в день-сніданок і вечеря, на обід планується "сухий пайок". Для готування перших страв в основному використовуються сублімовані (збезводнені) концентрати супів у пакетах чи брикетах. Для розмаїтості один раз у три-чотири дні готують молочні супи. Другі страви -- це каші з різних круп: рисової, гречаної, пшеничної, манної; а також страви з різних макаронних виробів: ріжки, черепашки, макарони, вермішель. Не обов'язково другі страви планувати з м'ясом, тим більше що тушковане м'ясо має низьку калорійність, а велику вагу. Добре зарекомендували себе в походах такі страви, як рис із сухофруктами; рисова каша зі згущеним молоком; пшенична чи гречана каша з засмаженим салом; манка з родзинками і, якщо є - з полуницями; макарони з голландським чи іншим твердим сиром, "туристичні" вареники тощо.

Свіжі овочі, крім цибулі і часнику, у категорійні походи, як правило, не беруть, тому що вони мають велику масу й об'єм при низькій калорійності. їх з успіхом замінюють сушеними овочами, або свіжими овочами, придбаними на маршруті для разового використання.

Треті страви - це традиційний туристичний чай, компот із сухофруктів, какао на молоці, киселі фруктові, молоко і т.д. Для готування молочних страв використовують згущене і сухе молоко або молочні суміші для дитячого харчування, що мають досить високу калорійність і містять велику кількість різних вітамінів.

На обіди, як відзначалося вище, може плануватися "сухий пайок" - сало, копчені чи напівкопчені ковбаси, сир голландський, російський і т.п.; для розмаїтості додають небагато рибних чи овочевих консервів. Часто використовують халву, овочеві і фруктові концентровані соки.

Крім продуктів, необхідних для організації триразового харчування, ще планують і готують до походу так зване "кишенькове харчування". Сюди входять: родзинки, сухофрукти, чорнослив, горіхи грецькі чи лісові без шкірки, льодяники, карамельки, полівітаміни і т.д. Ці продукти завідувач харчуванням видає невеликими порціями на малих привалах або зранку кожному туристу, який самостійно визначає, коли і скільки з'їсти.

Дуже важливий етап підготовки харчування до походу - проведення розрахунків кількості продуктів. На основі туристичного досвіду у довідковій літературі з туризму наведено рекомендації щодо використання тих чи інших продуктів харчування, їх калорійність, наявність поживних речовин тощо. У таблиці 5.6 наведено основні характеристики продуктів харчування, які найчастіше використовують у багатоденних туристичних походах.

Складання меню і проведення розрахунків необхідної кількості продуктів проводиться наступним чином. Після аналізу маршруту: визначення приблизного часу, який планується, витрат на подолання шляху кожного дня, наявності складних ділянок і способів їх подолання, підбираються страви. Раціон харчування бажано зробити калорійним, з правильним співвідношенням поживних речовин, він повинен мати невелику вагу, а також бути різноманітним. Бажано обговорити меню на зборах всієї групи, перед тим, як проводити розрахунки. Проведення розрахунків виконується наступним чином: треба записати страви для даного дня, скласти таблицю (див. табл. 5.6) в якій розділити страву на окремі продукти і підрахувати їх калорійність та кількість білків, жирів та вуглеводів на одну особу. Якщо калорійність та співвідношення поживних речовин є недостатнім, треба замінити продукти харчування на калорійніші або додати їх кількість.

В залежності від кількості учасників походу визначається кількість тих чи інших продуктів на всю групу. Для визначення повної кількості кожного продукту харчування треба визначити суму всіх запланованих його застосовувань. Це дуже кропітка і відповідальна робота, тому її бажано виконувати не одній особі.

Нижче наведено приклад складання меню (див. табл. 5.6).

Таблиця 5.6.

Розрахунок споживчої цінності і кількості продуктів харчування для походу

№	Найменування продуктів		Вага продуктів (для однієї особи)	Калорійність	Білки	Жири	Вуглеводи	Вага продуктів (для групи гр.)
День перший. Сніданок. 1. Каша рисова на молоці з маслом, родзинками і цукром. 2.Чай з печивом та сиром.
1		Рис	40	140	3	-	31
2		Молоко сухе	20	70	7	-	10
3		Масло	10	73	-	8	-
4		Родзинки	10	29	-	-	7
5		Цукор	10	41	-	-	10
6		Сухарі	50	111	4	5	23
7		Заварка чаю	2	-	-
8		Цукор	20	82	-	-	19
9		Печиво	30	126	4	4	20
10		Сир	15	56	4	5	-

		Всього:	207	728	22	22	120

Аналогічним чином розраховують раціон на весь похід.

Важливим етапом підготовки харчування є правильне їх пакування і транспортування. Якщо концентрати супів, консерви, молочні суміші не вимагають додаткового упакування, то крупи і макаронні вироби необхідно зберігати в поході в матер'яних мішечках і додатково в поліетиленових пакетах - на випадок дощу. Сало, зазвичай, упаковують у білий папір і, також як і крупи, в поліетиленові пакети. Копчену ковбасу бажано купувати задовго до походу, щоб вона встигла трохи підсохнути. Сушать ковбасу в добре провітрюваному приміщенні в підвішеному стані. Транспортувати її зручно в матер'яних мішечках. Сир голландський, і т.п. упаковують аналогічно салу - у папір і поліетиленовий пакет. Сіль і цукор вимагають обов'язкового герметичного упакування, тому що вони мають високу гігроскопічність. Сіль зручно зберігати в поході в бляшаних банках з під кави. У цих же банках можна зберігати зажарювання для супів, приготовлене до походу. Цукор у похід доцільно брати рафінований пресований, додатково упакувавши коробки в поліетиленові пакети. Якщо береться цукор-пісок, то зручно його пакувати у поліетиленові банки з герметичною кришкою, бо пакети, як правило, дуже швидко рвуться. Масло вершкове перед походом необхідно перетопити або ретельно "промити" холодною водою. Для пакування використовують добре очищені пластмасові коробки з-під майонезу. Хліб, як правило, береться на перші три дні походу, тому що при більш тривалому збереженні він сильно черствіє і кришиться. Якщо за маршрутом немає можливості докупити хліб, то готують сухарі. Для додання кращих смакових якостей перед сушінням сухарі солять чи злегка збризкують соняшниковою олією. Готові сухарі комплектують на блоки разового користування, щільно упаковують у папір і скріплюють липкою стрічкою. При вільному упакуванні сухарі швидко перетворяться в крихти.

«Види туристського багаття»

P1020278

Вогонь потрібен для зігрівання, сушіння одягу, сигналізації, приготування їжі та обеззараження води кип’ятінням. Шанси на виживання збільшуються, якщо ви зможете розвести вогнище, коли це потрібно. Щоб розвести вогнище потрібні такі компоненти, як праця, розпалення та горючі матеріали.

Для розведення вогнища потрібно мати хороше вміння та досвід. Часто від вогнища мало жару, але багато диму. Багаття повинно давати багато тепла. Якщо у вашому розпорядженні є сірники, вогнище можна розвести за будь-якої погоди. Кожен учасник походу повинен мати свій особистий запас сірників у водонепроникний упаковці. Щоб вони не змокли, можна кожен сірник умочити у розплавлений віск або парафін, і коли вони висохнуть, скласти у невелику баночку з товстими стінками і закрити пробкою.

Ретельно підбирайте місце для вогнища, щоб не загорівся ліс або суха трава. Якщо вогнище доводиться розводити на вологому ґрунті або на снігу, спочатку покладіть прошарок із дерева або каміння. Захищайте вогнище від вітру. Якщо ви будуєте вогнище на трав’яній місцевості, то попередньо зніміть дерен та складіть його осторонь корінням донизу та полийте водою. Після закінчення робіт біля вогнища, його заливають, і коли жар застигне, вкладають дерен на колишнє місце, поливають водою та притоптують ногами до землі. В дощову погоду вогнище розводять під прикриттям накидки яку тримають двоє туристів.

Вогнище потрібно розводити на відстані не менше десяти метрів від наметів, бо іскри від полум’я можуть пошкодити намет. У свою чергу намет ставлять входом до вогнища, а задньою стінкою до вітру.

Під час розпалювання вогнища потрібно знати деякі особливості, пов’язані з використанням тих чи інших дров. Смерека та ялина разом з іншим жаром дають багато іскор. Гілки хвойних дерев, берестина також дають іскри та кіпоть. Вільха горить без диму, рівно, коптить мало. Береза, дуб та акація дають великий жар.

Під час розведення вогнища обов’язково дотримуйтесь правил протипожежної безпеки. У хвойному лісі не бажано розводити велике полум’я, бо іскри які піднімаються вгору, можуть запалити хвою на гілках, що нависають над вогнищем. Вогнище, розташоване поблизу дерев або кущів, навіть при малому вітру, загрожує утворити пожежу. Особливо небезпечні в пожежному відношенні поля із стиглими хлібами, а також степ з сухою травою.

Розведення вогнища у суху погоду не є важкою працею. Для цього слід влаштувати курінь розпалювання із скалок та трісок (мал. 1). Важче доведеться після дощу, коли дрова вологі. Взагалі, для будь-якого випадку потрібно мати сухе горюче або свічку. Поставте шматок свічки (2-3 см) на землю. Над нею складіть куренем скалки, бересту, трісочки або маленькі гілочки, краще із хвойних дерев. Трісочки повинні торкатися верхньої половини полум’я але не гноту, інакше полум’я згасне.

В якості палива використовуйте сухостій або сухі гілки. В дощову погоду – внутрішню частину стовбура поваленого дерева. В місцях, де немає лісу, використовуйте траву, засохлий послід

тварин, тваринний жир, а інколи вугілля, горючий сланець або торф. Для вогнища треба використовувати будь-які рослини, але не бажано користуватися рослинами, які викликають токсичне подразнення.

Мал. 1

Для розпалювання вогнища використовуйте те що швидко загоряється при розтопленні, таке, як тріски сухого дерева, гілочки хвойних дерев, суху траву, папороть, пух рослин та птахів. Одним із кращих матеріалів для розпалення є гнилючки дерев. Папір та бензин можна залишити на більш складні випадки. Добре за умов підвищеної вологості горить смола дерев. Підтримання вогню вимагає менших сил, ніж добування нового. На ніч вогнище слід загасити, але, щоб вранці не витрачати часу та сірників на його розпалення, потрібно жар засипати попелом. Тоді він вранці буде теплим і легко можна роздути полум’я.

Мал. 2

Якщо сірники відсиріли або загубились, вогнище можна розпалити більш складним шляхом. Для цього існують прийоми, як за допомогою сонця та скла (лінзи), кременя та сталі, лука та палиці (мал. 2). Якщо у вас є порох або патрони, то це найкращий варіант для розпалювання вогнища.

Для різноманітної мети існують різні типи вогнищ.

“Колодязь”

Колоди кладуть на жар паралельно на відстані одна від одної, поперек них – ще і так далі. Така конструкція зовнішнім виглядом нагадує колодязь. Вона забезпечує вільний доступ повітря до вогню, і колоди палають рівномірно по всій довжині (мал. 3).

Мал.3

“Курінь”

Деревину вкладають на жар похило до центру. При такій конструкції вогнища дрова палають у верхній частині, але полум’я потужне, жарке та концентроване (мал. 4). Цей тип вогнища вигідний для приготування їжі в одному казані.

Мал. 4

Мал. 5

“Зірка”

Колоди укладають на купу жару з усіх сторін по радіусу від центра (мал. 5). Горіння відбувається у центрі, та при поступового згоряння дров їх підсувають ближче до центру.

Мал. 6

“Тайговий”

Біля добре розпаленого вогнища будь - якого типу кладуть товсту колоду, а на неї кладуть решту дров. Похило розташовані, вони сприяють швидкому збіганню води і не встигають намочитися. Такий тип вогнища добре використовувати для приготування їжі у дощову погоду. Біля такого вогнища добре посидіти ввечері всією групою в тісному колі (мал. 6).

“Три колоди” або “Ноддя”

ноддя

Мал. 7

Мал. 8

Цей тип вогнища (мал. 7) використовується для обігріву, приготування їжі, для підтримування тепла під час ночівлі. Таке вогнище складається із трьох великих колод завдовжки 2-3 метри. Для того, щоб зробити таке вогнище, потрібні час та сили, але воно дає багато тепла довго горить і не потребує нових дров, декілька годин поспіль, а якщо колоди достатньо грубі, то всю ніч. В складних та зимових походах таке вогнище використовують для ночівлі на снігу без наметів (мал. 8). Юним туристам користуватися таким вогнищем майже не доводиться, але на всяк випадок бажано знати, як його збудувати. Для побудови такого вогнища потрібно мати достатньо жару. Жар розгортається вздовж двох паралельних колод і засипається дровами. Коли дрова та колоди розгоряться, зверху кладуть третю колоду.

Із інших типів вогнищ можна рекомендувати такі: камін (мал. 9), полінезійський (мал. 10), гармата (мал. 11).