План роботи з предмету фізична культура
14.03.2024
гр. Гз - 22 1/9
Тема: Настільний теніс. Тематична атестація.https://naurok.com.ua/test/tematichna-atestaciya-nastilniy-tenis-2695435.html
Урок № !97
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.
Теоретичний блок: Тактична підготовка тенісіста.
Сучасний етап розвитку настільного тенісу характеризується зростанням темпу гри, його активним наступальним характером. Застосовується тактика активного нападу та контрнападу, котра поєднується з короткочасним активним захистом – допоміжним засобом для досягнення перемоги. Гравці високого класу володіють великим арсеналом технічних прийомів, які варіативно й активно використовують залежно від виникнення ігрової ситуації. Розігруючи м'ячі, тенісисти намагаються якомога більше використовувати роботу ніг, корпусу і руки з ракеткою для того, щоб надати м'ячу різноманітні потужні обертання. Відбувається боротьба за ініціативу в грі. Потужність і гострота атакуючих техніко-тактичних дій надають грі у настільний теніс динамічний, напружений характер, а введення у 2002 році правила гри до 11 очок і зміна чергування подач (кожен спортсмен подає по дві подачі) зробила гру більш короткою та динамічною [9].
Тактична дія – це сукупність рухів чи визначений спосіб вирішення конкретного тактичного завдання, яке гравець використовує в процесі змагальної діяльності. Такі дії можуть бути: атакуючими, контратакуючими, підготовчими і захисними.
Тактична комбінація – це закінчена послідовність декількох техніко-тактичних дій, що використовується з визначеною метою у конкретних ігрових ситуаціях.
Тактику гри розрізняють за засобами ведення гри. У наш час є гравці, котрі використовують пріоритетно удари з верхнім обертанням: накат, удар; із сильним верхнім обертанням – топ-спін; без обертання: підставка, поштовх; з нижнім обертанням: підрізка, зрізка.
Тактичне спрямування гравців може бути: атакуючим, контратакуючим, підготовчим (допоміжним) і захисним. Будь-який із технічних прийомів можна використовувати як підготовчий, а потім завершальний. Тому тактичне спрямування слід розглядати у кожній окремій ігровій ситуації.
Тактику ведення матчу розподіляють за формою організації атакуючих дій і захисних. Бувають гравці, котрим властивий швидкий розіграш очка, поступовий розіграш та довгий розіграш очка. В більшості випадків це залежить від міцності психіки спортсмена.
Крізь призму формування тактичних дій гравців поділяють на односторонніх та двохсторонніх. Перші стараються однією із сторін розігрувати очки з усієї площини столу, другі повноцінно використовують форхенд та бекхенд удари, залежно від точки падіння м'яча на їхній половині стола. Пріоритетність гри однією стороною залежить також від способу хватки, що описувалось в одному з попередніх розділів.
Використання різноманітних шляхів вирішення задач групують спортсменів до категорій: нападників, захисників та універсальних. Кількість гравців, котрих за тактичною схемою зараховують до першої категорії, з кожним роком збільшується. Їхнє завдання – заволодіти ініціативою протягом усієї зустрічі та за найменшої можливості атакувати і контратакувати. Захисники, зазвичай, чекають помилки суперника. Аналіз їхньої змагальної діяльності виділяє атакуючі дії як неочікувані чи «надзручні» для виграшу очка. Універсальні гравці поєднують захист, напад та контрнапад. Тенісисти такої категорії ефективно поєднують у грі віртуозну техніку володіння м'ячем і достатньо високу активність техніко-тактичних дій.
Настільний теніс – вид спорту, де правильний вибір тактичних варіантів гри має велике значення. Для проведення ефективних тактичних комбінацій тенісисту потрібно вміти розпізнати за підготовчими рухами суперника його наступні наміри, прийняти оптимальне рішення і нав'язати свою незручну манеру гри.
Сучасний напрямок розвитку тактики настільного тенісу – це атака і контратака, що базуються на вміннях гравця підготуватись до проведення атакуючого технічного прийому раніше, ніж це може зробити суперник, тобто тактика гри основана на захопленні та перехопленні ініціативи.
Тактику гри диференціюють за тактикою подач, прийому подач і розіграшу очка.
Тактика подачі – один із найважливіших розділів тактики гри. Гравець, що подає, має можливість чітко й обдумано виконати рухову дію без впливу на це суперника. Подача – технічний прийом, з якого починається тактична атака. Це перший удар по слабкому місцю суперника, перший крок до виграшу очка.
Найнадійнішою вважається коротка подача, у відповідь на яку суперникові складно здійснити сильний удар чи топ-спін. Якщо суперник повертає короткий мяч, то це не дає можливості почати атаку. В таких випадках доводиться чекати випадкового м’яча, зручного для захоплення ініціативи, і роль подачі зводиться майже до нуля.
Більш тактично складними подачами є середні щодо дистанції польоту м’яча та довгі зі складним, змішаним обертанням м’яча з обманними рухами. Проте такі подачі використовують, чергуючи з короткими, як пасаж для рішучих дій суперника.
У тих матчах, коли зустрічаються тактично підготовлені гравці, перемога завдяки подачам не буде помітною. Раціональне використання подачі може протистояти нападові суперника і водночас сприяти створенню зручної ситуації для власних відповідних дій щодо наступного м’яча.
Тактика прийому подачі полягає у проведенні атакуючих дій або у вибиванні суперника зі зручної позиції. Тому довгі подачі слід приймати активними технічними прийомами, а короткі – легкими зрізками чи короткими накатами.
Гравці високого класу володіють декількома тактичними варіантами і можуть застосовувати їх під час гри для досягнення перемоги.
Тактичний варіант – це серія логічно пов'язаних між собою ігрових ходів, направлених на вирішення стратегічно-тактичного завдання в розіграші одного або декількох очок чи навіть цілої партії.
У настільному тенісі передбачено такі тактичні варіанти розіграшу м'яча.
«Зміну ігрового ритму» використовують для того, щоб вибити суперника зі зручного для нього ритму гри і не дати пристосуватись до нового ритму, змінюючи постійно швидкість відбивання м'яча. Використовуючи такий тактичний варіант ведення гри, слід посилати суперникові то швидкі, то повільні м'ячі. Це призведе до помилок суперника і зриву ритмічної структури техніки його гри.
«Тривалий розіграш очка» використовують досвідчені гравці проти тих, які нестримно прагнуть грати активно, поспішаючи почати атаку.
«Перехоплення ініціативи» (контратака) передбачає активне ведення гри і бажання оволодіти ініціативою під час розіграшу очка будь-якими технічними прийомами. Необхідно бути готовим до атак суперника і на його атакуючі дії відповідати неочікуваними контратакуючими – так, щоб той не встиг підготуватись до удару у відповідь.
«Заплутування ігрових дій» використовують для виграшу очка, постійно змінюючи обертання м'яча. Посилаючи м'ячі суперникові з різними обертаннями, останньому доводиться вирішувати, як правильно здійснити кожен удар. Цей тактичний варіант спрацьовує проти гравців, що погано розуміють обертання м'яча.
«Нелогічну гру» можна застосовувати проти гравців будь-якого рівня. Використовуючи обманні рухові дії, спортсмен вичікує помилку суперника. В практиці це помітно тоді, коли гравець всіма підготовчими діями показує, що гратиме по діагоналі, а в останній момент, взаємодіючи ракеткою з м'ячем, направляє його по прямій. Замах для сильного удару, а здійснюється легкий удар, що ледве перелітає через сітку. Всі удари такого роду вимагають чудового володіння технікою і хорошого відчуття м'яча.
«Зменшення уваги суперника з наступними неочікуваними швидкими руховими діями» практикується проти гравців захисного або універсального стилів. Одноманітно і довго гравець перебиває м'яч на сторону суперника будь-якими найбільш зручними для себе технічними прийомами, стараючись приспати пильність суперника, а потім неочікуваним прицільним ударом чи топ-спіном поставити його у незручну ситуацію.
«Безкомпромісна гра» є результативною із суперниками високого класу. Використовуючи цей тактичний варіант, гравець старається першим завдати суперникові сильного удару, але при цьому точність і стабільність не повинні знижуватись.
«Постійна зміна напрямку польоту м'яча» дозволяє поставити суперника у незручне становище. Постійне спрямовання м'яча в різні кути чи діаметрально протилежні частини столу змусить суперника виснажитись і неточно переміщатись у сторону польоту м'яча. В результаті така гра для одного із гравців буде зручною із великою кількістю помилок суперника.
«Затискання» використовується в тих випадках, коли суперник погано володіє одним із технічних елементів. Наприклад, слабкий удар з бекхенду. Гравець направляє всі м'ячі в ліву половину столу, що змушує помилятись суперника чи використовувати інший технічний прийом, який не такий небезпечний.
«Програмування дій» використовують тоді, коли зводять гру до ситуацій, в яких можна використати наперед напрацьовані комбінації. Використання такого варіанту тактики є найбільш ефективним та видовищним.
Тактику ведення матчу підбирають залежно від того, з ким наступна гра. До початку гри тенісист повинен мати чітку уяву про ігрові та психологічні особливості свого суперника.
До схеми спостереження слід внести такі дані про суперника: улюблені та неулюблені удари, зручний та незручний темп, швидкість реагування, ігрову витривалість, особливості його подач і прийому різних за стилем подач суперника, володіння своїми емоціями, отже, пристосуватись до манери гри суперника і нав'язати власну манеру гри.
Під час складання тактичного плану гри треба врахувати фізичну готовність суперника: силу удару, швидкість переміщень, ігрову витривалість. Не менш важливою є правильна оцінка його психологічної готовності. Слід розглянути налаштування на цю зустріч чи на змагання загалом.
У наш час грі притаманні високий темп, інтенсифікація ігрових дій, різноманітність тактичних варіантів. На кожному новому етапі розвитку настільного тенісу його тактика вимагає і передбачає нові засоби, способи та форми ведення гри.
Технічні прийоми: відео - урок
Домашнє завдання: виконати стрибки через скакалку за 1 хв. Результати надіслати викладачу.
Рекомендована література:
https://urok.osvita.ua/materials/sport/63206/attachment-download/25556/
14.03.2024 Гз - 22 1/9
Тема: Баскетбол
Урок № 198 , 199, 200
Завдання: біг та його різновиди , загальнорозвивальні вправи.
Вправи на координацію:
Теоретичний блок: Техніка ведення м'яча:
Ведення м'яча
Ведення м'яча — прийом гри в баскетбол, що дає можливість гравцеві переміщатись із м'ячем у будь-якому напрямку та з великим діапазоном швидкостей.
Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:
разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;
індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;
налагодження взаємодій з партнерами.
Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.
Високе (швидке) ведення м 'яча застосовують в тих випадках, коли важлива швидкість. Гравець при високому веденні майже повністю випрямлений, ноги злегка зігнуті в колінах для кращої рівноваги. Рука, яка веде м'яч — випрямлена. Висота відскоку коливається від рівня поясу до плечей, залежно від індивідуальних особливостей гравця.
Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.
Найважливими компонентами ведення м'яча є:
• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;
• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;
• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).
Послідовність навчання веденню м'яча:
• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);
• ведення м'яча в русі;
• ведення м'яча під час бігу;
• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;
• ведення м'яча після передачі партнера;
• ведення м'яча після зупинки і поворотів;
• ведення м'яча після ловлі під час бігу;
• ведення м'яча після відволікаючих дій;
• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;
• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.
Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.
Підготовчі вправи
Біг із максимальною швидкістю вперед обличчям або спиною, правим або лівим боком.
Прискорення під час бігу по прямій за зоровим сигналом.
Ривки на 5-10 м у поєднанні з різкими зупинками за зоровим сигналом.
Пересування у повному присіді обличчям вперед, спиною вперед, правим, лівим боком вперед.
Стрибки в присіді на місці, з просуванням у різних напрямках (вперед, назад, вправо, вліво).
Ходьба і біг у напівприсіді зі зміною напрямку у поєднанні з ривками і зупинками.
Кидки набивних м'ячів у парах (двома руками від грудей, двома зверху, двома руками назад через голову, однією рукою від плеча; те саме сидячи на підлозі).
Відштовхування руками з положення упору, стоячи біля стіни зігнувши руки.
Відштовхування кистями з положення упору, стоячи біля стіни.
Підвідні вправи
Імітація ведення м'яча на місці правою, лівою рукою.
Імітація ведення правою, лівою рукою під час ходьби і бігу.
Імітація ведення м'яча по колу вправо (правою рукою), вліво (лівою рукою).
Імітація ведення м'яча правою, лівою рукою зі зміною напрямку.
Вправи на техніку. Ведення м'яча без зорового контролю удвох. Перший учень без м'яча рухається перед ним спиною вперед і постійно показує різну кількість пальців. Другий, рухаючись за ним, веде м'яч і називає відповідну кількість пальців на руці першого.
Те саме, лише перший учень по черзі піднімає вгору то праву, то ліву руку. Відповідно до цього другий виконує ведення м'яча правою, лівою рукою.
Учні шикуються у дві шеренги уздовж бокових ліній майданчика обличчям один до одного. Перші виконують ведення м'яча, другі подають сигнали рухами рук: руки вгору — ведення вперед; руки вниз — ведення назад; руки в сторони — ведення на місці.
Ведення м'яча по колу вправо — правою рукою, вліво — лівою рукою.
Ведення м'яча за вісімкою по черзі правою і лівою рукою.
Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:
разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;
індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;
налагодження взаємодій з партнерами.
Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.
Високе (швидке) ведення м 'яча застосовують в тих випадках, коли важлива швидкість. Гравець при високому веденні майже повністю випрямлений, ноги злегка зігнуті в колінах для кращої рівноваги. Рука, яка веде м'яч — випрямлена. Висота відскоку коливається від рівня поясу до плечей, залежно від індивідуальних особливостей гравця.
Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.
| № | Техніка виконання | Типові помилки |
|---|---|---|
| 1 | Стійка: коліна зігнуті, таз злегка опущений, маса тіла перенесена на задню частину стопи ноги, що розміщена попереду. Верхня частина тулуба нахилена вперед, а голова і плечі тримають прямо для рівноваги і контролю | Проміжні положення |
| 2 | Ведення здійснюють послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою (чи почергово правою і лівою) вниз-вперед, дещо збоку від ступні | «Шльопання» по м'ячу розкритою долонею — розслаблена кисть |
| 3 | М'яч контролюють пальцями; висоту і швидкість відскоку м'яча регулюють кистю руки; долоня зігнута у вигляді чашечки і не торкається м'яча, пальці розведені; в момент відскоку м'яч ловлять пальцями і кистю, пом'якшуючи рух м'яча вгору | Високий відскок — сильне згинання руки в ліктьовому суглобі. Ведення м'яча перед ногами |
| 4 | Ноги зігнуті для збереження рівноваги і швидкої зміни напрямку руху | На кожен крок — удар м'яча, відсутня координація |
| 5 | Тулуб дещо подають вперед, плече і рука, вільна від м'яча, повинні не підпускати суперника до м'яча | Прямі ноги, тулуб сильно нахилений |
| 6 | Поле зору: бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, кошик тощо) | Постійний зоровий контроль над м'ячем. Перенос м'яча |
Найважливими компонентами ведення м'яча є:
• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;
• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;
• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).
Послідовність навчання веденню м'яча:
• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);
• ведення м'яча в русі;
• ведення м'яча під час бігу;
• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;
• ведення м'яча після передачі партнера;
• ведення м'яча після зупинки і поворотів;
• ведення м'яча після ловлі під час бігу;
• ведення м'яча після відволікаючих дій;
• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;
• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.
Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.
Підготовчі вправи
Біг із максимальною швидкістю вперед обличчям або спиною, правим або лівим боком.
Прискорення під час бігу по прямій за зоровим сигналом.
Ривки на 5-10 м у поєднанні з різкими зупинками за зоровим сигналом.
Пересування у повному присіді обличчям вперед, спиною вперед, правим, лівим боком вперед.
Стрибки в присіді на місці, з просуванням у різних напрямках (вперед, назад, вправо, вліво).
Ходьба і біг у напівприсіді зі зміною напрямку у поєднанні з ривками і зупинками.
Кидки набивних м'ячів у парах (двома руками від грудей, двома зверху, двома руками назад через голову, однією рукою від плеча; те саме сидячи на підлозі).
Відштовхування руками з положення упору, стоячи біля стіни зігнувши руки.
Відштовхування кистями з положення упору, стоячи біля стіни.
Підвідні вправи
Імітація ведення м'яча на місці правою, лівою рукою.
Імітація ведення правою, лівою рукою під час ходьби і бігу.
Імітація ведення м'яча по колу вправо (правою рукою), вліво (лівою рукою).
Імітація ведення м'яча правою, лівою рукою зі зміною напрямку.
Вправи на техніку. Ведення м'яча без зорового контролю удвох. Перший учень без м'яча рухається перед ним спиною вперед і постійно показує різну кількість пальців. Другий, рухаючись за ним, веде м'яч і називає відповідну кількість пальців на руці першого.
Те саме, лише перший учень по черзі піднімає вгору то праву, то ліву руку. Відповідно до цього другий виконує ведення м'яча правою, лівою рукою.
Учні шикуються у дві шеренги уздовж бокових ліній майданчика обличчям один до одного. Перші виконують ведення м'яча, другі подають сигнали рухами рук: руки вгору — ведення вперед; руки вниз — ведення назад; руки в сторони — ведення на місці.
Ведення м'яча по колу вправо — правою рукою, вліво — лівою рукою.
Ведення м'яча за вісімкою по черзі правою і лівою рукою.
Домашнє завдання: біг на місці з високим підійманням стегна: 2х10с.
Рекомендована література:
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий