План роботи
з предмету фізична культура
15.02.2024
гр. Гз 22 1/9
Тема: Настільний теніс. Історія, правила. Захисні прийоми техніки гри.
Урок № 185 - 186
Завдання: Біг та його різновиди. Загальнорозвивальні вправи.
В XVI в Англії і Франції виникла цікава гра без визначених правил. Грали м'ячем з пір'їнами. Згодом з'явився гумовий м'яч. Збереглися малюнки сивої давнини на яких грали ракетками схожими на ті, які застосовують в великому тенісі. Потім з відкритих майданчиків гра перейшла в приміщення. Грали на підлозі. Потім на двох столах, розташованих на деякій відстані один від одного. Потім столи поставили поруч. Між ними натягли сітку. Простий інвентар і невеликі розміри майданчика давали змогу грати де завгодно. Настільний теніс продовжувався розвиватись. В XIX столітті він з'явився в Росії. В 1860 році в Петербурзі відкрився клуб "Крикет і лаун-теніс", але як і раніше там переважно грали в волан, лапту, тамбурін. Тамбурін або же-де-поль з ракетками без ручки, попередником настільного тенісу.
Перші правила гри були створені в Англії. Одна партія до 30, а не до 21 очка, як тепер. Своєрідною була форма учасників: Вечірній одяг: жінки в довгих сукнях, чоловіки в смокінгах. Активізував подальший розвиток настільного тенісу винахід французського інженера Джеймса Рібса (1894р). він ввів у гру цілуоїдний м'яч. Поступово змінювалась і форма ракетки. З'явились фанерні, вага яких зменшилась майже втричі. Вкорочена ручка викликала необхідність по новому тримати ракетку. Почали застосовуватись і нові методи обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр. Автором цих модифікацій був англієць Е. Руд.
На рубежі ХХ століття визначилася і назва гри "Пінг-понг". В Англії пінг-понг, як вид спорту, визнали ще на початку 1900 року (були проведені перші офіційні змагання). Згодом в 1901 був проведений турнір в Індії (це перші офіційні міжнародні змагання)
З Англії ця гра прийшла в Австро-Угорщину, потім в Німеччину, Чехословаччину. В Берліні на Вікторія плацу відкрили кафе "Пінг-понг". Згодом такі клуби з'явились у Відні, Празі та інших містах Європи.
Прискорене розповсюдження настільного тенісу викликало необхідність створити міжнародну організацію і встановити єдині правила гри. Це зробив доктор Георг Леман (Німеччина). 6 січня 1926 року була заснована міжнародна федерація настільного тенісу - ІТТФ. Почесним її головою став Айвар монтег'ю - відомий англійський літератор, громадський діяч, який в майбутньому став лауреатом міжнародної премії "За зміцнення миру на планеті".
Перший конгрес ІТТФ і перший чемпіонат світу відбувся в Лондоні в грудні 1927 року. В змаганнях брали участь спортсмени Англії, Австрії, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини, Данії, Шведції, Уельса і Індії. Боротьба проходила в чотирьох розрядах: одиночних - чоловіки і жінки, і парних - чоловіки і змішаних. 1928 році в змаганнях вже прийняли участь жіночі пари.
З того часу першість світу проводилась раз в два роки і паралельно першість Європи. Почали проводитися також континентальні чемпіонати Азії і Африки.
Черговий підйом цього виду спорту спостерігається в 1930-1931 роках.Завдяки бурхливому розвитку промисловості, появою нових матеріалів, знайшовших своє застосування в спорті, якісно змінюється спортивний інвентар. Це, вс вою чергу, вплинуло на техніку і тактику гри. Змінюються її правила.
Значною мірою сприяла розвитку настільного тенісу і поява пористої губчастої гуми, яку стали застосовувати , як накладки на ігрові поверхні ракетики. До цього гра йшла поблизу стола плоскими ударами. З появою губки (1930) гра вдосконалюється. Завдяки підвищеному зчепленні ракетки з м'ячем, з'явилась можливість надавати йому значно більші оберти. Змінювалась і траєкторія польоту м'яча. Відкрилася можливість грати більш активно і тоді, коли м'яч опускається нижче рівня сітки столу.
Гравці захисного стилю змушені відходити далеко від столу і швидко повертатися. В іграх переважають стрімкі переміщення, серійні удари. В результаті в 1936 році ІТТФ прийняв рішення змінити назву гри. З цього часу "Пінг-понг" отримав назву "Настільний теніс"
Відтепер на зміну першому періоду, який відзначався простими технічними елементами (довготривалі перекиди м'яча), прийшов наступний період настільної гри, багатопланової в засобах атаки й захисту, але сильним на той час всетаки були гравці захисного стилю. Для того щоб виграти очко потрібно було багато часу. Були випадки, коли гра тривала 8 годин Хагенауер (Франція) і Холдбергерг (Румунія) 1934 рік і була зупинена суддями як сама довготривала за всю історію настільного тенісу.
Міжнародна федерація повинна була прийняти відповідні рішення, і з 1936 року час зустрічі був обмежений 1 годиною, а у подальшому (декілька дискваліфікацій за пасивне ведення гри) час зустрічі було зменшено до 20 хвилин.
Зміни відбулися і в правилах гри: зниження висоти сітки з 17 до 15,25 сантиметрів, а також встановлено стандарт на висоту ігрової поверхні столу - 7см від рівня підлоги. Введена також заборона підкручувати м'яч пальцями.
Всі ці зміни давали значні переваги нападу, як наслідок з'явилися гравці нового атакуючого стилю (удари зліва, справа, контргра в середній зоні та ін.). Нова епоха настільного тенісу почалася з 1952 року. Вона пов'язана з виходом на міжнародну арену японських тенісистів (першість світу в Бомбеї), які не тільки застосовували нове покриття ракетки, а й незвичайний для всіх своєрідний хват. І система гри виявилась теж незвичайною. По суті японці виконували один основний елемент техніки - накат справа, але доведений він був до віртуозної точності. Завдяки цьому, майже не застосовуючи інших ударів, вони впевнено одержали перемогу. В 1961 році на чемпіонаті світу японські тенісисти застосовують новий удар - топ-спін (диявольський м'яч з Токіо).
Основні правила.
Загальна характеристика гри
Гра відбувається на столі розміром 2,74 метри (9 футів) на 1,525 метра (5 футів). Висота столу - 76 см (30 дюймів). Стіл звичайно зроблений з ДСП або подібного матеріалу і пофарбований у зелений, темно-синій або чорний колір. У середині столу знаходиться сітка висотою 15,2 см (6 дюймів). У грі використовуються ракетки, зроблені з дерева, покритого одним чи двома шарами спеціальної гуми з кожного боку. М'яч для настільного тенісу зроблений з целулоїда. Розмір м'яча - 40 мм у діаметрі, вага - 2,7 г. М'яч повинен бути пофарбований у жовтогарячий або білий колір.
Гра проходить між двома гравцями, або між двома командами з двох гравців. Кожен розіграш м'яча закінчується присвоєнням одного очка тому чи іншому гравцю (команді). За сучасними міжнародними правилами, встановленими у 2001 році, кожна гра триває до 11 очок, хоча гра до 21 очка усе ще популярна на непрофесійному рівні. Матч складається з непарної кількості ігор (звичайно п'яти або семи).
Основні правила гри в настільний теніс
Гра полягає в перекиданні м'яча ударами ракетки через сітку, натягнуту поперек столу. Грати можуть двоє або четверо.
Мінімальні розміри приміщення для 1 столу - 7,7 на 4,5 м.
Для гри необхідно мати: стіл, сітку, ракетку, м'яч.
Гра починається з подачі м'яча одним із гравців (за жеребкуванням). Після удару ракеткою по м'ячу він повинен зробити відскік від столу на стороні подаючого, перелетіти сітку, не зачепивши її, і торкнутися столу на іншій стороні. При подачі гравець, а також його ракетка й м'яч повинні перебуває за задньою лінією столу.
Подача вважається неправильною, якщо м'яч, поданий над столом або з ходу (з 1 вересня 2002 р. - подача регламентується новими правилами). Якщо м'яч при подачі зробив відскік від столу на стороні подаючого, перелетів сітку, зачепивши її або стійки сітки, і торкнувся столу на іншій стороні, то проводять переподачу, а очко не зараховують. Кількість переподач не обмежена.
Приймаючий відбиває м'яч, що відскочив на його стороні, назад на сторону подаючого; той, у свою чергу, відправляє його на сторону приймаючого, і так триває доти, поки хто-небудь із гравців не допустить помилки. Кожна помилка дає супротивникові 1 очко. Гравець виграє очко, якщо супротивник: неправильно подасть м'яч; відіб'є м'яч в польоті до його дотику до столу; відіб'є м'яч за межі столу; не зможе прийняти правильно посланий м'яч; відбиваючи м'яч, торкне його ракеткою більше одного разу або піймає м'яч на ракетку, а потім кине його; торкнеться м'яча під час розиграшу будь-якою частиною тіла, що перебуває над столом, або зачепить сітку, стійку столу. Після кожних 2 очок (до 1 вересня 2001 р. - кожних 5 очка) подача переходить до приймаючого.
Партія вважається виграною після того, як один із гравців набере 11 очків (до 1 вересня 2001 р. - набере 21 очко) при перевазі не менш ніж в 2 очка. При рахунку 10:10 (до 1 вересня 2001 р. - при рахунку 20:20) подачі чергуються після кожного очка. Після кожної партії гравці міняються сторонами й черговістю подач. Гра складається з 5 або 7 партій (до 1 вересня 2001 р. - число партій було 3 або 5).
Захисні прийоми: захисні – удари з нижнім, верхнім обертом і без оберту м'яча (підрізки, свічки, підставки). Удар по м'ячу складається з трьох фаз: замах, власне удар і закінчення удару. В сучасному настільному тенісі застосовують понад 20 різноманітних ударів, але для навчання початківців рекомендується 8–10 основних ударів.
Тема: Настільний теніс.
Урок № 187 - 188
.jpg)
Комментарии
Отправить комментарий